Свекруха вирішила розпоряджатися моєю зарплатною карткою, але сімейний вечір закінчився зовсім не так, як вона сподівалася

— Звісно, — Оксана закрила ноутбук і всміхнулася так привітно, що Тарас одразу насторожився. — Раз у нас криза, житимемо економно. Крупи, капуста зі знижкою, суповий набір, недорога риба. Ми якраз хотіли швидше закривати іпотеку, тож ваш приїзд стане гарним приводом переглянути витрати.

Галина Степанівна кліпнула. Її лаковані кучері ніби трохи осіли.

— Яка ще капуста? У мене шлунок чутливий. Мені лікар нормальну їжу рекомендував: рибу на парі, зелень, м’який сир, авокадо.

— Тоді доведеться шукати окреме джерело фінансування для авокадо, — спокійно відповіла Оксана. — Або підробіток. У нас із Тарасом бюджет розписаний наперед. Тарасе, підтверди.

Чоловік відкашлявся. Він працював із банківськими ризиками й у домашні суперечки входив так само обережно, як у сумнівні угоди.

— Мамо, у нас справді все пораховано. Ми обоє вміємо вести таблиці, і зайвих грошей на делікатеси немає.

Галина Степанівна стисла губи в тонку жорстку лінію. В очах у неї майнуло вже не горе, а розважливе роздратування. Оксана майже почула, як у голові свекрухи клацають невидимі рахівниці.

Наступного вечора Оксана повернулася з роботи й побачила на столі чек, притиснутий сільничкою. Паперова стрічка була довга, як обвинувальний акт. Поруч сиділа Галина Степанівна, тримаючись за скроню з виглядом вмираючої аристократки.

— Оксаночко, — протягнула вона ослаблим голосом, — у мене від цього потопу нерви зовсім здали. Шкіра пішла плямами. Я зайшла в аптеку… ну, поруч виявився хороший косметичний відділ. Взяла відновлювальну сироватку. Довелося розрахуватися кредитною карткою. Ви ж допоможете закрити борг? Я й так терплю тут незручності.

Оксана взяла чек двома пальцями. Тридцять дві тисячі за маленьку баночку з обіцянкою «повернення сяйва». Вона поклала папір назад.

— Поверніть покупку.

— Ти що таке кажеш? Косметику назад не приймають!

Голос свекрухи раптом зміцнів, скроня перестала боліти, плечі розправилися.

— Тоді користуйтеся на здоров’я. У наш бюджет це не входить.

Галина Степанівна повільно втягнула повітря.

— Ти просто не розумієш, що таке рідня. Я мати твого чоловіка. У мене дім постраждав.

Оксана не стала відповідати. Вона дістала з холодильника контейнер із броколі, поставила його в мікрохвильовку й пішла переодягатися. З людьми, які живляться сваркою, сперечатися марно: краще лишити їх голодними на власних емоціях…