Свекруха вирішила звільнити невістку, щоб віддати її службову машину синові

— А зараз прошу залишити приміщення компанії. Інакше Галина Романівна викличе охорону, і вас виведуть силоміць. Усього доброго.

Важко дихаючи, Світлана Петрівна підвелася з крісла. У погляді, кинутому на невістку, праведний гнів сусідував із цілковитим безсиллям. Мрія про Дениска за кермом нового кросовера розсипалася на порох. Свекруха мовчки повернулася й вийшла, човгаючи куди дужче, ніж зазвичай.

Увечері Маші було легко й спокійно: витівка Світлани Петрівни ніби зняла з неї рештки ранкового нездужання. На кухні вона їла замовлені суші й ділилася рибою з Барсиком. Кіт задоволено мружився, терся об ніжку стільця й вимогливо нявкав, явно схвалюючи частування.

Клацнув дверний замок. На порозі з’явився Денис — скуйовджений, сердитий; таким його доводилося бачити рідко. До кухні він дійшов мовчки, поставив сумку на стіл і подивився на дружину.

— Мама дзвонила, — пробурчав він, наливаючи собі води просто з-під крана.

— Ну і як усе минуло? — спитала Маша, відправляючи до рота рол із вугром.

— Машо, чесне слово, я не знав, що вона таке викине!

Він сів навпроти дружини, обхопивши голову руками.

— Подзвонила мені сьогодні в істериці, кричала, що ти її принизила й машину затисла. Я питаю: «Яку ще машину?» Тоді вона все й виклала: і про заяву, і про їдальню.

Денис дивився на дружину зі щирим подивом. Материні дивацтва не були для нього новиною, але такого він від неї не чекав.

— Знав, що в неї бувають дивні витівки, але щоб до такого дійшло… Я так і сказав: «Мам, ти з глузду з’їхала? У Маші службова машина. Ну перейде вона в твій буфет, а далі що? Залишимося без машини, без заощаджень, без грошей на бензин. З нашими кредитами на одну мою зарплату за місяць розоримося».

Маша всміхнулася. До Дениса нарешті дійшло, чим обернулася б материнська затія. Він не був великим аналітиком, зате власний гаманець знав добре: без Машиної зарплати, машини й грошей на бензин їхні позики на одну його зарплату швидко стали б непідйомними.

— І що вона тобі відповіла?

— Кинула слухавку. Образилася, — Денис махнув рукою. — Машо, пробач мені, будь ласка, за все це. Я їй сказав: найближчий місяць хай навіть не просить кудись її везти. До ринку трамваєм дістанеться.

Маша кивнула. Розмова з Денисом поставила крапку в цьому конфлікті.

Світлані Петрівні довелося прикусити язика й замовкнути. З невісткою вона могла воювати скільки завгодно, але син зрозумів, що мати ледь не залишила його без бензину й звичного комфорту, і відмовився їй поступатися.

Наступного дня Маша спокійно працювала: підписувала договори, сперечалася з логістами, перевіряла кошториси. Денискові, на її думку, соромитися не було чого. У нього вмілі руки, він лагодить побутову техніку й задоволений своєю справою; не він винен, що материні уявлення про життя застрягли десь у Середньовіччі.

Світлана Петрівна відтоді їздила до Оксани на дачу автобусом — тихо, не висовуючись. Бензин нині дорогий, особливо коли платити за нього доводиться самій. А Дениско матір так і не пробачив: возити її, як і раніше, навідріз відмовлявся.