Свекруха вирішила звільнити невістку, щоб віддати її службову машину синові

Галина Романівна зняла окуляри й потерла перенісся. За роки роботи вона стикалася з чималим, однак родичка, яка з’явилася звільняти працівницю, щоб відправити її працювати в їдальню, виявилася для неї новим випадком. Аркуш із чужим почерком, як і раніше, лежав перед нею на столі, а Світлана Петрівна не відступалася від свого наміру.

Маша вирішила, що їй час виходити на сцену. Штовхнувши двері, вона ввійшла до кабінету.

Стукіт підборів змусив Світлану Петрівну обернутися. На мить вона подивилася на невістку з таким жахом, ніби перед нею постала примара. Але оговталася швидко: захищатися вона воліла нападом. Уперши руки в боки, свекруха загородила собою стіл і оголосила те, заради чого затіяла всю цю історію:

— Невістко, я тобі місце підшукала — на роздачі в їдальні, поруч із домом. Давай ключі, сама тебе відвезу, на задньому сидінні поїдеш. Тобі тепер машина ні до чого, а Денискові саме враз.

Ніхто не відповів. Галина Романівна навіть дихати перестала; з вулиці долинало гудіння трактора.

Маша спокійно підійшла до столу й узяла заяву. Великі, тремтячі літери вивела рука свекрухи. Невістка прочитала вголос: «Прошу звільнити мене за власним бажанням, оскільки я не справляюся зі своїми домашніми обов’язками дружини». Підвівши очі від паперу, вона зустрілася поглядом зі Світланою Петрівною: та тріумфально задерла підборіддя.

— Світлано Петрівно, звідки ви взяли, що ця машина — моя особиста? Або що вона належить Денисові? — спитала Маша так рівно, майже лагідно, що в начальниці відділу кадрів холодок пробіг по спині.

— Як це звідки? — Свекруха закліпала. — Чоловік із жінкою — одне ціле, у них усе спільне. Ти купила, значить, сімейна машина. А в сім’ї вона Денискові потрібніша. Чоловік він, йому належить!

Папір у Машининих руках акуратно розділився надвоє. Вона розірвала половинки ще раз і кинула уривки в кошик.

— Галино Романівно, не поясните цій жінці, чия насправді машина, на якій я їжджу? Той самий сріблястий кросовер.

Начальниця відділу кадрів уже з цікавістю стежила за тим, що відбувається. Тепер, діставши можливість втрутитися, вона з явним задоволенням відкашлялася.

— Шановна, кросовер належить нашій компанії. Марині Олегівні його надали для роботи, щоб вона могла виконувати свої обов’язки. Віддавати ключі будь-кому іншому категорично заборонено. Ні чоловікові, ні братові, ні сватові, ні навіть котові. Якщо Марина Олегівна звільниться, автомобіль того ж дня повернеться на стоянку компанії.

У міру цього пояснення рожеве, самовпевнене обличчя Світлани Петрівни блякло, стаючи схожим на стару газету.

— То він службовий? — видихнула вона пошепки, розгубивши весь колишній запал. — Тобто піде вона в їдальню — і машини не буде?

— Саме так, — радо підтвердила Галина Романівна. — Ні автомобіля, ні зарплати керівниці. Залишаться каструлі та ополоники.

Маша наблизилася до свекрухи впритул.

— Світлано Петрівно, отже, ви принесли сюди підроблені документи, щоб поміняти мою посаду на місце в їдальні, де обідає Денис. Яка турбота! Зате солідно: приходить чоловік поїсти, а дружина йому суп наливає.

Від цієї їдкої інтонації Світлана Петрівна зіщулилася в кріслі.

— Тільки, на мою думку, ще солідніше буде, якщо Денискові вдома наллє суп його мама, — провадила Маша. — Від сьогодні грошей на обіди вашому синові я більше не даю.

— Це як — не даєш? — Свекруха ледь не захлинулася від обурення. — Він же працює! Йому харчуватися треба!

— Нехай бере їжу з дому, в контейнерах. Ви ж так обстоюєте жіночі обов’язки — от і займіться ними. Котлет йому насмажте, борщу наваріть. Ви навіть повний день не працюєте, часу вистачає. А до нас усе одно майже щоранку заходите. Тепер хоч діло буде.

Світлана Петрівна судомно стиснула ремінець сумочки. Видушити із себе відповідь їй вдалося не відразу.

— Бездушна ти. Тобі кар’єра дорожча за сім’ю, на чоловіка начхати!

— Я ще не закінчила, — не відгукнувшись на образу, сказала Маша. — Бензин синові тепер теж можете оплачувати самі. Я на нього більше не даю. Раз уже вам потрібен «справжній чоловік», нехай він сам заправляє свою розвалюху й сам оплачує поїздки мами на ринок.

Свекруха спробувала заперечити, але доводи розбивалися об жорстку грошову дійсність. Невістка обходилася без скандалу: перекрила кран, з якого всім так звично діставалися зручності…