Таня вже виходила з валізами, коли сусідка попросила її ненадовго повернутися

Коли Оксана наблизилася до засуву, за дверима стало тихо. Вона чула тільки важке дихання чоловіка й двигун вантажівки, що вистигав. Відчиняти все одно було страшно: один поворот металу міг зруйнувати маскування, яке вона підтримувала чотири дні. Але вкрадене крісло пов’язувало їхні історії. Якщо Оксана знову промовчить, Лариса отримає не лише квартиру й машинку, а й чужу сімейну річ, відновлену руками тієї, кого вона витіснила.

Страх поступився місцем люті. Оксана відкинула засув. Віктор побачив її запалі щоки, брудне пальто й матрац у кутку та відсахнувся, ніби зустрів привида…

— Ти чому тут? — розгублено спитав Віктор. — Лариса сказала, що ти поїхала.

Оксана відповіла, що тепер живе в майстерні. Віктор ступив усередину й повільно оглянув холодне приміщення, пляшку води, зім’ятий жакард замість ковдри. Він не розумів, чому господиня не на кораблі й навіщо ховається в такому місці.

Оксана розповіла про попередження Валентини Семенівни, почуту розмову й в’їзд Лариси. Зізналася, що Андрій допоміг винести її верстак і дозволив сестрі розпоряджатися квартирою. Віктор сів на край недоробленого дивана, важко опустивши плечі.

Віктор зізнався, що чув зовсім іншу версію. Лариса запевняла його, нібито Оксана відмовилася від круїзу, забрала речі й поїхала в інше місто до чоловіка, з яким давно таємно зустрічалася. Так вона пояснювала, чому майстерню можна звільняти, а Андрій нібито не шукає дружину. Тепер стало ясно, що Лариса розповідала різним людям несумісні історії: братові лишала дружину на кораблі, а власному чоловікові виставляла її втікачкою. Брехня була потрібна, щоб ніхто не зіставив фактів.

Оксана коротко й моторошно розсміялася. Поки Андрій писав листи на корабель, Віктор вважав її втікачкою, яка зруйнувала шлюб заради таємного зв’язку. Жінка не розуміла, чи знав чоловік про другу версію, чи Лариса надсилала кожну брехню окремому адресатові. Важливішим було інше: історія про коханця заздалегідь позбавляла Оксану права повернутися з претензіями. Будь-який її гнів можна було подати як помсту невірної дружини.

— Отже, все-таки дісталася до вашого дому, — промовив він. — Я сподівався, Андрій не пустить.

Оксана зло нагадала, що саме Віктор нібито викинув дружину з двома дітьми на вулицю. Чоловік похитав головою. Він нікого не виганяв. Лариса збирала речі кілька днів і пішла сама після сімейної сварки.

Нещодавно родичка Віктора залишила його літній матері квартиру в центрі. Лариса зажадала переїхати туди й оформити житло на неї та дітей. Віктор відмовив: квартира належала матері, а не невістці. Тоді Лариса влаштувала скандал, оголосила чоловіка тираном і поїхала до брата.

Віктор зім’яв у долоні пачку сигарет, але так і не закурив. За його словами, Лариса збирала речі не в пориві однієї сварки: два дні складала одяг, телефонувала матері й заздалегідь готувала дітей до переїзду. Розповідь про раптове вигнання з’явилася пізніше, коли знадобилося пояснити братові, чому її зобов’язані негайно прийняти. Навіть власний відхід вона перетворила на чужу провину.

— Їй не потрібен просто дім, — втомлено сказав Віктор. — Їй потрібен трофей. Вона дивилася на вашу квартиру, на ремонт, на те, як ти працюєш, і вирішила, що все це має дістатися їй. Андрій боїться її істерик. Вона тисне на його почуття провини й отримує бажане…