У суді колишній чоловік був упевнений у своїй перемозі, аж поки суддя не відкрила мої документи

Подруга намагалася її заспокоїти, гладила по плечу, щось шепотіла, але Лідія Павлівна вже нічого не чула.

У залі сиділи двоє з трьох дітей Ірини — Павло й Міра. Вони приїхали підтримати батька, а тепер мовчали й слухали, як руйнується їхній звичний світ.

Павло стискав кулаки й дивився в підлогу. Міра витирала сльози рукавом куртки, не в силі повірити, що все відбувається насправді.

Потім увімкнули аудіозапис.

Голос Віктора пролунав рівно, майже буденно:

— Дружина в мене зручна. Підписує все, що скажу, і ні про що не здогадується.

Міра закрила обличчя долонями. Її плечі затремтіли, сльози падали просто на підлогу. Вона намагалася стриматися, але не могла.

Усе дитинство вона щиро пишалася батьком. Їй здавалося, що їй пощастило: батько успішний, упевнений, гарно вдягнений, з дорогим годинником на руці. Вона хвалилася подругам його машиною, показувала фотографії квартири, мріяла колись жити так само красиво.

Вона вірила, що все це зароблено чесною працею….