У свій день народження чоловік повідомив про розлучення й переказ грошей своїй матері, але дружина відреагувала зовсім не так, як вони очікували

Що ж, чудово. У вітальні вже застелили скатертину. Сергій розставляв тарілки з таким виглядом, ніби особисто оплатив цей бенкет зі своєї кишені.

Людмила Петрівна сиділа на чолі столу, на місці, яке по праву належало іменинниці, і гидливо колупала виделкою олів’є. — Замало майонезу кладеш, Оксаночко, — зауважила вона, коли невістка увійшла до кімнати з гарячою стравою. — Сухий салат.

— Чоловікові ситність потрібна, а не твої оці дієтичні викрутаси. — Оксана мовчки поставила страву з качкою в центр столу. Сіла на вільний стілець збоку.

Налила собі мінералки. — Ну що, давайте починати. — Сергій потер руки, сідаючи навпроти дружини.

— Оксаночко, тридцять п’ять років — вік серйозний. Рубіж, так би мовити. — Він потягнувся до внутрішньої кишені піджака.

Оксана спостерігала за кожним його рухом із крижаним спокоєм дослідника, який дивиться на інфузорію під мікроскопом. Але замість оксамитової коробочки Сергій дістав телефон і пару складених навпіл аркушів формату А4.

Чоловік розклав папери просто поверх тарілки з м’ясною нарізкою. Нахабна посмішка розтягнула його губи так широко, що стало видно золоту коронку на нижньому зубі. — Загалом, Оксано, я довго думав, що тобі подарувати, — почав він тоном провінційного тамади на дешевому весіллі. — І зрозумів, що найкращий подарунок — це свобода. — Він тицьнув пальцем в екран телефона, розвертаючи його до Оксани.

Там світився скриншот банківського переказу з її особистого кабінету. Мільйон триста тисяч. — Твої заощадження, які ти так уперто від мене ховала на секретних рахунках, я ще вчора переказав мамі.

— У мене ж був доступ до твоїх рахунків, пам’ятаєш? Ти сама його оформила. А ось це, — він поплескав по аркушах так, що ковбаса під ними підстрибнула, — заява на розлучення.

— Я вже все підписав зі свого боку. Завтра віднесу куди слід. — Свекруха перестала жувати.

Вона відклала виделку, промокнула губи паперовою серветкою й утупила в невістку погляд, сповнений неприхованого, іскристого тріумфу. Оксана кілька секунд дивилася на заяву з жирною плямою від сервелату. Потім перевела погляд на чоловіка, а тоді на його матір.

— То твій сюрприз мені на день народження — це те, що ти переказав усі мої гроші своїй матері й подав на розлучення? — Слова пролунали не з надривом, не з розпачем. Вони пролунали сухо, як перестук більярдних куль.

У цій інтонації не було ані грама сліз, яких так жадало сімейство навпроти. Людмила Петрівна розпливлася в такій вдоволеній усмішці, що її обличчя стало схоже на гарбуз на Гелловін. — А на що тобі тепер витрачати, люба? — проспівала свекруха медовим голосом, постукуючи нігтями по столу.

— Чоловіка ж у тебе більше немає. Чепуритися нема для кого. Ти тепер жінка самотня, у віці.

— Тобі багато не треба. А синові моєму на нову машину потрібніше. Ми вже були в автосалоні вчора.

— Сергійко вибрав чудову машину. Внесли передоплату. Половину вартості одразу віддали.

— Оформимо, звісно, на мене. Щоб, боронь Боже, при поділі майна ти половину не відтяпала. Продамо Сергієву таратайку — і нова ластівка в кишені.

Вона хихикнула, прикривши рот долонею. Сергій теж самовдоволено хмикнув, відкинувшись на спинку стільця й чекаючи неминучого виверження вулкана. Вони чекали криків…