Усі заздалегідь обговорювали зовнішність нареченої, однак перший же погляд на неї змусив гостей замовкнути

Від самого ранку до готелю під’їжджали автомобілі. Біля входу чергувала охорона, запрошення звіряли за електронними списками, представники преси залишалися за огорожею. Усередині гості обговорювали угоди, ринок і останні публікації, але кожна розмова неминуче поверталася до нареченої. Одні шепотіли, що вона взагалі не з’явиться. Інші сперечалися, наскільки сильно реальність виявиться гіршою за чутки. Кілька людей щиро співчували Максимові, навіть не помічаючи принизливості власного жалю.

Максим стояв біля високої скляної стіни. Зовні він зберігав спокій, однак брошка у внутрішній кишені ніби нагадувала про себе з кожним вдихом. До нього підійшла Крістіна. Вона сказала, що ще не пізно відмовитися від помилки й не пов’язувати життя з жінкою, якої він зовсім не знає. Максим відповів, що Крістіна теж не знайома з Алісою, а тому її впевненість ґрунтується лише на чужих домислах.

Крістіна не знайшлася з відповіддю. У цю мить двері розчинилися, і розмови обірвалися. Біля входу зупинився довгий білий автомобіль. Першим вийшов Гліб, потім простягнув руку доньці. На сходинку опустилася витончена долоня у світлій рукавичці, показався край сукні, і Аліса повільно піднялася сходами та ввійшла до зали. Щільна вуаль закривала її обличчя, а легкий вітер ворушив довгий шлейф.

Шепіт прокотився рядами ще до того, як вона переступила поріг. Для багатьох гостей закрите обличчя стало підтвердженням усіх публікацій. Максим не чув окремих слів. Його увагу тримали хода Аліси, звичка трохи нахиляти голову й рух лівої руки, що притримувала тканину. Усе здавалося знайомим. Усередині пролунала майже певна думка: це вона. Розум намагався заперечити, але серце билося так само, як на залитій дощем дорозі.

Аліса зупинилася навпроти нього. З близької відстані вона розгледіла крізь дрібну сітку вуалі обличчя людини, яка врятувала її кілька днів тому, і ледве стрималася, щоб не вимовити його ім’я. На кілька секунд зникли гості, музика й прикрашена зала. Обоє згадали мокрий схил, миготливі вогні й коротку розмову між двома незнайомцями. Осторонь Роман Миронов, якого за розпорядженням Гліба пропустили під наглядом охорони, дістав із внутрішньої кишені складений конверт, подивився на Максима й прошепотів, що іншого виходу в нього немає…