Військові знайшли покинутий корабель — але всередині виявилося щось неможливе

Річ у тім, що трюм був далеко не порожнім. Цей трюм «Арктура» займав майже третину загальної довжини корабля.

Коли матроси відчинили важкі металеві двері й спрямували ліхтарі всередину, перше, що вони побачили, — це рівні ряди дерев’яних ящиків. Їх не було покинуто абияк чи зсунено з місця сильною хитавицею. Ящики стояли ідеально акуратно розставленими.

Вони були пронумеровані, ніби хтось щойно закінчив завантаження й ненадовго вийшов покурити. Матрос Денис Каргін, який першим увійшов у трюм, нарахував понад 80 ящиків. На кожному було маркування державною мовою, але це були не назви товарів, а просто коди.

Це були літери й цифри, що не відповідали жодному стандарту цивільної логістики, який він коли-небудь бачив. Каргін успішно служив три роки на вантажних суднах до того, як пішов до армії. Він чудово знав, який вигляд має нормальне транспортне маркування.

Це було безперечно щось зовсім інше. Він одразу ж докладно доповів Воронову. Той наказав ящики не відкривати й терпляче чекати слідчу групу.

Але поки Каргін повільно розвертався, щоб вийти, промінь його ліхтаря ковзнув по дальній стіні трюму. І він різко завмер на місці. Просто в стіні чорнів акуратний отвір.

Це була не пробоїна від удару й не технічний отвір для прокладання труб. Акуратний прямокутний проріз явно було зроблено вже після завершення будівництва судна. За ним ховалася невелика кімната, судячи з усього, майстерно відгороджена всередині трюму додатковими металевими листами.

Каргін негайно покликав свого напарника. Вони обережно увійшли туди вдвох. Ця таємна кімната була розміром приблизно 3 на 4 метри.

Усередині стояло просте складане ліжко, невеликий стіл і портативна газова плитка. На столі лежали залишки їжі, розгорнута карта й кілька списаних аркушів паперу. На підлозі лежав спальний мішок, ще не до кінця згорнутий власником.

Було цілком очевидно, що хтось жив тут. І ця людина перебувала тут не день і не два. Судячи з кількості порожніх консервних бляшанок, акуратно складених у кутку, він провів тут кілька тижнів.

Каргін узяв один із аркушів паперу зі столу, потім одразу поклав його назад і вийшов із кімнати. Коли він зв’язався з Вороновим, голос у нього був уже зовсім іншим. «Товаришу командире, тут лежить список: імена, дати й точні координати точок у морі»….