Свекруха вирішила перевірити, чому я сплю у вихідний, але явно не очікувала моєї реакції на її ранковий візит

Свекруха вихопила з полиці сорочку й ляснула нею сина по плечу. Богдан метнувся по телефон. Тремтячими пальцями відкрив застосунок магазину й став уголос пояснювати кожен рух. Самокат іще був на складі, доставку призначили на вечір, тож замовлення вдалося скасувати однією кнопкою.

— Натиснути б іще на твою голову, щоб там хоч одна розумна думка з’явилася, — не вгамовувалася мати.

Потім вона різко обернулася до Оксани. Та приготувалася почути докір і на свою адресу, але вираз обличчя Галини Петрівни несподівано пом’якшав. Тепер вона дивилася на невістку не як на суперницю, а як на людину, яку щойно обдурили разом із нею.

— Ксюшо, йди відпочивай, — сказала свекруха незвично лагідно. — Ти змучилася. А я поки сама розберуся з цим гонщиком.

Вона зачинила шафу, ніби перекриваючи синові останній шлях до відступу.

За три дні магазин повернув 48 900 на картку Богдана. Галина Петрівна особисто дочекалася, поки він переказав усю суму Оксані, і перевірила підтвердження операції.

Для сімейного бюджету ця сума виявилася не несподіваним подарунком, а поверненням того, що від самого початку призначалося для обов’язкових витрат. Богдан більше не міркував ні про підвіску, ні про підсвітку. При матері він узагалі уникав будь-яких розмов про технічні новинки.

Після того ранку свекруха більше не з’являлася о шостій без попередження. Раптові перевірки чистоти й спроби рятувати «голодного» сина припинилися. Тепер Галина Петрівна заздалегідь телефонувала й приходила лише вдень, а після важких змін насамперед питала невістку, чи вдалося їй виспатися.

Якщо мати Богдана хотіла допомогти сім’ї грошима, переказ надсилала просто Оксані. Довіряти сорокарічному любителю техніки свої заощадження вона більше не збиралася.