Я хотіла здивувати чоловіка новиною про новий дім, але невдовзі зрозуміла, що мовчання було правильним рішенням

— Про зраду є докази? — спитала Софія Григорівна.

— Лише його слова. Він сам сказав, що в нього жінка, що вона вагітна.

— Для розірвання шлюбу нам цього буде недостатньо, але й не обов’язково. Головне — майно й можливі зобов’язання. Він може спробувати подати ваші заощадження як спільні. Наше завдання — показати походження коштів.

Катерина дістала ще кілька аркушів.

— Тут довідки про доходи з основної роботи. А тут — надходження від онлайн-занять. Ці гроші я майже повністю відкладала. З основної зарплати оплачувала продукти, одяг, ремонт, побутові покупки.

— А чоловік?

— Останні роки здебільшого платив за інтернет і часом за комунальні послуги. Усе інше називав «моєю жіночою метушнею».

Софія Григорівна тихо хмикнула й зробила позначку.

— Тоді сьогодні готуємо заяву. Усі розмови з ним — тільки через мене. Не сперечайтеся, не виправдовуйтеся, не відповідайте на провокації. Якщо писатиме — зберігайте. Якщо дзвонитиме — краще не беріть слухавку.

Наступні два тижні Катерина прожила ніби в прозорому тумані. Удень вона ходила на роботу, звіряла звіти, відповідала на листи, а ввечері поверталася не в стару квартиру, а у свій будинок. Їй усе ще було незвично відчиняти ворота власним ключем. Незвично чути, як кроки розходяться луною в порожньому холі. Незвично вибирати, де стоятиме стіл, яку чашку поставити в шафу, яку картину повісити на кухні.

Тарас дзвонив кілька разів. Спершу вимагав зустрічі, потім погрожував судом, потім писав майже лагідно: «Давай поговоримо без чужих людей». Катерина не відповідала. Вона пересилала все Софії Григорівні й щоразу відчувала, як між нею та минулим життям піднімається ще один шар захисту.

Повістка прийшла за три тижні. Засідання призначили на наступний місяць. За день до суду Софія Григорівна подзвонила сама.

— Катерино Андріївно, є новина. Тарас найняв представника. Вони вимагатимуть половину вартості будинку як майна, набутого під час шлюбу.

— Я очікувала.

— Це не все. Я перевірила деякі дані. Рік тому ваш чоловік оформив великий кредит. Сума серйозна.

Катерина стиснула телефон.

— Я про це нічого не знала.

— Тому нам важливо довести, що кредит було взято без вашої згоди й витрачено не на потреби сім’ї. Якщо вони спробують повісити на вас половину боргу, ми заперечуватимемо.

— На що він міг витратити такі гроші?

— Поки з’ясовую. Але дата збігається з початком його стосунків з Аліною.

Після дзвінка Катерина довго сиділа у вітальні з вимкненим світлом. За вікнами темніли сосни, будинок був тихий і надійний, але минуле все одно тягнулося за нею, як тінь. Кредит. Таємний рахунок. Інша жінка. Вагітність. Усе складалося в картину, від якої ставало фізично неприємно. І все ж уранці їй належало зайти до зали суду не жертвою, а людиною, яка вміє доводити правду…