Я повернулася додому через хворобу й випадково побачила вчинок чоловіка, який мав лишитися таємницею

Після обіду знову подзвонила Алла. Упевненості в її голосі не лишилося зовсім.

— Він у мене.

— Руслан?

— Так. Прийшов годину тому. Спочатку просив пустити, потім сказав, що я зобов’язана допомогти. Він певен, що ви все відібрали. Якщо я зараз відмовлю, він не піде.

— Ідіть до сусідів, якщо боїтеся.

— Я вже боюся.

На задньому тлі грюкнули двері.

— Алло! — долинув чоловічий голос. — З ким говориш?

Вона перейшла на шепіт:

— Він просить гроші. Каже, йому треба виїхати. Я не дам.

Наталія почула Руслана:

— Скажи їй, що любиш мене. Скажи, що ми були разом того дня.

— Ні, — відповіла Алла вже не в слухавку.

— Ти ж хотіла бути моєю дружиною.

— Живою, Руслане. Не замість мертвої.

Тиша стала важкою. Потім щось стукнуло.

— Він ударив по шафі, — прошепотіла Алла. — Я ввімкнула запис.

— Ідіть зараз.

Пізніше, вже ввечері, Алла сама прийшла до Наталії. У сірому пальті, без колишнього блиску. В руках тримала флешку й телефон.

— Тут розмова. І повідомлення. Нехай ваш адвокат забере.

— Чому особисто?

— Хотіла побачити, що ви живі.

Алла не зайшла одразу. Подивилася на вітальню, на диван, на ковдру.

— Він казав, ви живете як чужі.

— Зраді часто потрібні декорації.

Наталія взяла флешку.

— Вам доведеться дати свідчення.

— Дам. Через адвоката.

Алла раптом заплакала — тихо, некрасиво, як плачуть не від каяття, а від зруйнованої картини світу.

— Він обіцяв мені дім. Я думала, ви заважаєте щастю. А виявилося, я чекала, коли звільнять місце.

Наталія не стала її втішати.

— Ідіть. І не відчиняйте Руслану.

Алла кивнула й пішла.

Увечері подзвонила Лариса.

— Я в Лади. Дітей прийняли. Павло шукає мене. Мама кричить про зраду.

— Ти в безпеці?

— Поки що так. Наташо, якщо я промовчу, Катя виросте й вирішить, що заради бідності можна бажати смерті іншій жінці.

— Що ти хочеш зробити?

— Розповісти все. Про мамині розмови, про квартиру, про те, як вона казала: Наташа все одно сама. Я не знала про флакон, але чула достатньо.

— Віра Аркадіївна допоможе оформити правильно.

— Ні. Нехай слідчий сам викликає. Я не хочу виглядати так, ніби ти купила мене допомогою дітям.

У цих словах уперше прозвучала не прохачка, а мати. Пізно вночі Руслан повернувся. Він не дзвонив. Просто сів на сходах біля дверей. Наталія почула шарудіння, потім його голос…