За дверима стояв бездомний старий
Поки Савчук заповнювала аркуші, Артем Марченко перевіряв технічні сліди. Один із файлів на флешці був створений за чотири дні до спроби підстави. У властивостях збереглася інформація про робочу станцію Наталії.
Інший документ проходив через мережеву теку комерційного відділу. Ще цікавішим виявився чернетковий файл таблиці з банківськими переказами. Його відкривали на комп’ютері Романа пізно ввечері два дні тому.
Марченко покликав Левченка. «Тут не просто копія. Файл редагували з його станції».
«Можна довести, що саме він сидів за комп’ютером?» — «Ні. Пристрій закріплений за Мельником, але людину за клавіатурою журнал не визначає. Тому формулюємо обережно».
«І ще. Кілька справжніх комерційних пропозицій Наталія за своїми обов’язками взагалі не мала отримувати». — «Звідки вони в неї?» — «Один документ надійшов із загальної теки, інший завантажували через обліковий запис начальника відділу».
«Зберігай усе окремо. Оригінали не чіпай». Левченко повернувся до переговорної, коли Наталія закінчила третій аркуш.
«Тепер розкажіть про стосунки з Мельником». Вона здригнулася. «Це обов’язково?» — «Якщо вони пов’язані з обіцянкою посади й вашою участю, так».
Наталія зізналася, що роман триває майже два роки. Роман обіцяв розлучитися, але щоразу відкладав розмову з дружиною. Кілька місяців тому він почав говорити, що Оксана заважає йому просунути Наталію.
«Потім з’явилися розмови про рішучий спосіб. Він сказав, що Бондаренко однаково скоро вилетить. А якщо я допоможу, це станеться швидше».
«Фотографії, листування, поїздки є?» — спитала Олена. «Є». — «Зберігайте».
«Нічого не видаляйте». О пів на дванадцяту Левченко зателефонував Оксані. «Сьогодні в офіс не приїжджайте».
«Завтра зранку вас чекають у Сергія Миколайовича. Візьміть документи щодо спірних договорів. Савчук зізналася».
«Вона дала додаткові пояснення. Решту обговоримо офіційно». Після розмови Оксана вмовила Василя Петровича відпочити.
Марина постелила йому у своїй кімнаті, а сама влаштувалася з підручниками на кухні. Старий пручався, але за кілька хвилин заснув. Оксана дивилася на зачинені двері й згадувала, скільки разів проходила повз нього біля магазину.
Іноді поспішала й залишала трохи грошей. Іноді купувала їжу. Тепер саме ця людина виявилася єдиною, хто почув чужий задум і вирішив втрутитися.
«Мам, ти знову себе накручуєш», — сказала Марина. Оксана відповіла: «Я думаю, що було б, якби він вирішив: „Не моя справа“». Донька закрила конспект.
«Тоді завтра тобі довелося б доводити непричетність до того, чого ти в житті не робила». Оксана сіла навпроти. «Найстрашніше, що підроблені файли змішали зі справжніми документами…»
