За дверима стояв бездомний старий
«Отже, той, хто це вигадав, знав, які папери виглядають переконливо», — сказала Марина. Наступного дня Оксана приїхала до офісу раніше восьмої. Уперше за багато років вона зупинилася перед турнікетом і відчула себе чужою в будівлі, де знала кожні сходи й усіх співробітників на ім’я.
Левченко зустрів її в холі. «Робоче місце поки не використовуйте. Вам підготували окремий кабінет».
«Я підозрювана?» — «Ні. Але до завершення перевірки краще зберегти початковий стан техніки й документів». У голови ради директорів Кравченка вже сиділа юристка Олена Шевченко.
Сергій Миколайович одразу перейшов до справи. «Відомості про вашу причетність не підтвердилися. Навпаки, встановлено, що файли з’явилися на вашій робочій станції під час перебування там Савчук».
Оксана видихнула, але Кравченко продовжив: «Це не означає, що перевірку завершено. Нам треба зрозуміти мотив».
«Старі договори. Розкажіть докладно». Вона розклала копії трьох контрактів.
«Один стосувався пакувального матеріалу, другий — комплектуючих, третій — термінової поставки промислової хімії. У всіх випадках посередником виступала одна фірма. Ціна відрізнялася від зазначеної в пропозиціях виробників».
«Я запросила альтернативні розрахунки. Роман Васильович двічі вимагав зняти питання. На третьому договорі вже зірвався».
«Чому раніше не написали мені?» — спитав Кравченко. «У мене були підозри, а не докази. Я збиралася завершити порівняння й підготувати записку».
«Хто знав?» — «Мельник. Можливо, Наталія. Ще я консультувалася щодо платежів з Анною Поляковою з фінансового відділу».
Кравченко подивився на Левченка. «Запросіть Полякову». Анна прийшла за двадцять хвилин.
Побачивши голову ради директорів, вона розгубилася. «Ви обговорювали з Бондаренко платежі за кількома контрактами?» — спитав Кравченко. «Так».
«Що вас насторожило?» Спершу вона відповідала обережно. Потім дістала з теки роздруківки. За вісім місяців через одного посередника пройшло кілька великих платежів.
Гроші йшли швидко, аванси були вищі за звичні, а в двох випадках компанія могла укласти договір напряму з виробником. «Я думала, є пояснення, якого я не знаю», — сказала Полякова. «Роман Васильович щоразу писав про терміновість».
«Чому мовчали?» — «Бо в мене двоє дітей і іпотека. А він начальник комерційного відділу. Мені вистачило одного разу спитати, чому платіж розбито на дві частини».
«Мельник викликав мене й пояснив, що фінансисти мають проводити погоджені операції, а не вдавати з себе аудиторів». Оксана вперше почула про це. «Ти мені не казала».
«Боялася. Потім побачила, що ти сама почала перевіряти ціни». Кравченко перегорнув роздруківки.
«Хто ж посередник?» — «За документами — фірма, якої я не знаю». — «Зв’язок із Мельником знайшли?» — «Я не шукала. У мене немає таких повноважень».
Левченко забрав копії для перевірки. У коридорі Оксана наздогнала Анну. «Чому ти раніше не подзвонила?» — «А що б я сказала? Що начальник ганяє гроші через дивну фірму? Я сама не знала, що бачу».
«Тепер знаєш?» Анна зупинилася. «Тепер знаю одне. Якщо тебе хотіли зробити злочинницею через ці договори, там є щось серйозніше за завищену ціну».
Того ж дня Кравченко розпорядився почати внутрішній аудит спірних контрактів. Мельникові обмежили доступ до частини корпоративних систем, пов’язаних із конфіденційною інформацією. Йому вручили вимогу надати письмові пояснення щодо епізоду із Савчук і походження кількох файлів.
Роман прочитав документ двічі. «На якій підставі ви пов’язуєте мене з її діями?» Шевченко відповіла: «Поки що вас ні з чим остаточно не пов’язують».
«Компанія перевіряє відомості й пропонує викласти вашу позицію». — «Савчук наговорила». — «Пояснення інших співробітників я з вами обговорювати не буду».
Мельник подивився на Левченка. «Ви розумієте, що вона намагається врятувати себе?» — «Саме тому кожне твердження перевіряється окремо».
«А Бондаренко? Вона що, свята людина?» — «Зараз ідеться про ваші дії». Роман поклав вимогу на стіл. «Я дам пояснення».
До вечора Марченко відновив маршрут ще двох документів. Один з’явився в Наталії після вивантаження з каталогу комерційного відділу. Другий кілька разів відкривали з пристрою Мельника, перш ніж файл опинився на флешці.
Прямого доказу фінансової схеми це не давало. Зате версія Романа про цілковиту непричетність до підготовки матеріалів ставала слабшою. Шевченко наполягла, щоб компанія розділила дві лінії.
Спроба підставити Оксану вимагала окремої фіксації. Підозрілі контракти — самостійної перевірки. Змішувати все в одне обвинувачення було юридично неправильно.
Після наради Кравченко підписав заяву до правоохоронних органів і додав копії матеріалів, які компанія мала право передати. Документи потрапили до слідчого Ігоря Михайловича Руденка. Він ознайомився з первинною добіркою, відзначив епізоди, що потребують процесуальної перевірки, і окремо вимагав забезпечити збереження цифрових носіїв.
Працівникам компанії він не розповідав, які дії збирається проводити далі. Оксана знала тільки одне — заяву прийнято. Увечері вона повернулася додому раніше, ніж звичайно…
