Жінка не відразу зрозуміла, чому її відображення так різко змінилося всього за одну ніч

— Я думала, ти так ніколи й не наважишся, — сказала вона йому тоді. — А іншої людини біля себе вже не могла уявити.

Вони одружилися, але ще кілька місяців жили нарізно — кожен у своїй кімнаті гуртожитку. Їм обіцяли окреме житло, і вони терпляче чекали. Коли Ніна вже чекала дитину, їм нарешті дали маленьку двокімнатну квартиру в новому будинку поруч із заводом.

Пізніше до цієї квартири принесли з лікарняного відділення маму Марини. Тут вона росла, робила перші кроки, вчилася читати, мріяла про доросле щастя. І тут-таки, вже майже дорослою, закохалася в людину, яка виявилася негідною навіть однієї її сльози.

Вона була тихою, світлою, довірливою дівчиною. Вродливий і самовпевнений хлопець швидко запаморочив їй голову, а коли дізнався про дитину, зник так, ніби його ніколи й не було. Батьки не дізналися ні його справжнього імені, ні того, звідки він з’явився в житті їхньої доньки.

Ніна потім багато разів питала себе, чи могла заздалегідь передбачити, як страшно це вдарить по чоловікові. Він пережив утрату першої родини, довгі роки пам’яті й болю, але нещастя доньки сприйняв так, ніби стару рану знову роздерли до крові. Він не скаржився, хоча серце дедалі частіше здавало. Хотів захистити доньку, витягти її з мовчання, але не міг. Вона ходила квартирою тінню, майже не говорила, не плакала при них і від того здавалася ще нещаснішою.

До народження онуки дід не дожив усього кілька тижнів. Він повертався додому й упав у дворі, не дійшовши до під’їзду якихось кількох кроків. Коли приїхали лікарі, врятувати його вже не вдалося.

Ніна не любила згадувати той період. Та й хіба можна було згадувати його без болю? Ледве вона поховала чоловіка, як невдовзі довелося прощатися з єдиною донькою. Якби не немовля на руках і не потреба оформити опіку над онукою, Ніна, можливо, сама б не витримала.

Допомогли люди, з якими вона працювала. До року за Мариною наглядала добра досвідчена няня, жінка, яка колись доглядала малюків. Ніна не залишила роботи. Навпаки, з часом вона стала завідувати бібліотекою…