Різне

Жінка вирішила перевірити нареченого перед весіллям і попросила бездомного хлопчика зіграти несподівану роль

Наступні тижні минули в довідках, заняттях і співбесідах. У школі прийомних батьків Марина слухала історії дітей, які пережили смерть близьких, голод, поневіряння й відмову дорослих. Психолог пояснювала, чому дитина ховає їжу, перевіряє межі, навмисне провокує сварку й наперед чекає, що її проженуть після першої помилки.

На одному занятті учасникам запропонували уявити ранок після переїзду дитини в дім. Марина описала окрему кімнату, шкільну форму, спільні сніданки. Психолог вислухала й спитала:

— А якщо він розіб’є дорогу річ і збреше?

— Спершу з’ясую, що сталося.

— Якщо вкраде гроші?

— Будемо розбиратися.

— Якщо скаже, що ненавидить вас?

Марина змовкла. Відповідь не знаходилася одразу.

— Постараюся не сприйняти це як остаточний вирок, — сказала вона нарешті.

Після заняття їй стало ясно, як легко любити дитину в гарній сорочці за ресторанним столом. Справжня близькість починалася там, де зникала вдячність і лишалися страх, злість, недовіра, чужий біль.

Перевірка квартири відбулася за кілька днів. Валерія Степанівна оглянула кімнату, кухню, ванну, документи на житло й довідки про доходи. Марина заздалегідь купила ліжко, письмовий стіл і шафу, але стіни залишила порожніми.

— Чому нічого не повісили?

— Нехай Назар сам обере.

— Правильно.

У ресторані тим часом випливали нові наслідки дій Богдана. Мирон Корнійчук подзвонив постачальнику й зажадав виконати договір, хоч гарантію вже оскаржили. Отримавши відмову, він приїхав в офіс, кричав на працівників і посилався на усну домовленість із майбутнім чоловіком власниці «Світлого шафрану». Записи камер передали слідству.

Андрій повідомляв лише те, що міг: перевірка триває, підпис спрямовано експертові, Богдан і Мирон дають пояснення. Олеся спитала, чи затримані вони, й отримала чесну відповідь: підстав поки недостатньо. Якщо погрози повторяться — фіксувати кожну.

За день Вероніка Руденко сама подзвонила Марині. Голос у неї був напружений.

— Богдан просить мене підтвердити, що наші стосунки закінчилися до ваших заручин.

— Це правда?

— Ні. Я знала про весілля. Вірила, що шлюб потрібен йому для угоди. Він обіцяв розлучитися за рік і отримати частину бізнесу.

— Ви готові повторити це слідчому?

— Так.

— Тоді зв’яжіться з Андрієм.

Вероніка зізналася, що Богдан показував їй плани другого майданчика й називав себе майбутнім співвласником. Говорив про кредити, які забезпечить майно нареченої. Мирон був присутній при двох розмовах. Після дзвінка Марина довго стояла біля вікна кабінету. Їй хотілося злитися на Вероніку, та лють уже вигоріла. Лишилася втома від чужої жадібності.

Наприкінці місяця Валерія Степанівна повідомила: первинні документи зібрано, Марина може оформити попередню опіку, поки вирішується питання про подальше влаштування Назара.

— Рішення тимчасове, — підкреслила спеціалістка. — Ми відвідуватимемо сім’ю, говоритимемо з дитиною окремо, оцінюватимемо умови.

— Коли він зможе переїхати?

— Після підписання акта і його власної згоди.

Назар дізнався новину від Галини Семенівни. На наступній зустрічі тримався зухвало.

— Мамо я вас називати не буду.

— Не називай.

— Прибирати щодня теж не стану.

— Обов’язки складемо разом.

— Можу втекти.

— Шукатиму.

— А якщо вкраду?

— Спершу спитаю, навіщо ти це зробив.