Жінка вирішила перевірити нареченого перед весіллям і попросила бездомного хлопчика зіграти несподівану роль

Усмішка Богдана зникла.

— Тоді навіщо ти мене покликала?

— Щоб завершити все особисто.

Марина подивилася на Назара.

— Цей хлопець допоміг мені багато що побачити.

Богдан кілька секунд переводив погляд із неї на підлітка, потім усміхнувся криво.

— Ти влаштувала перевірку?

— Так.

— Підіслала вуличного хлопчиська, наказала облити мене вином і спостерігала?

— Я зробила помилку, втягнувши дитину. За це вже попросила в нього пробачення. Але твоя реакція належала тобі.

Він ударив долонею по столу.

— Ти принизила мене перед персоналом.

— Ти назвав Назара обірванцем і ледь не схопив його.

— Мене спровокували.

— Келих показав те, що ти ховав.

Богдан повернувся до хлопця.

— Задоволений? Отримав їжу, одяг і безплатне видовище?

Назар витримав його погляд.

— Ще я бачив, як ви цілувалися з іншою жінкою.

Тиша в залі стала такою щільною, що дзенькіт посуду на кухні прозвучав несподівано гучно. Богдан повільно повернувся до Марини.

— Ти віриш йому?

Вона розгорнула альбом. На фотографіях Богдан обіймав Вероніку біля агентства, цілував біля машини, вибирав із нею прикрасу й заходив у її під’їзд.

— Це клієнтка, — сказав він.

— Клієнток ти теж цілуєш?

— Кадри вирвані з контексту.

— У якому контексті ти застібав браслет на її руці?

— У Вероніки був день народження.

Марина підняла брови.

— Отже, ім’я знайоме.

Він зрозумів помилку надто пізно.

— Я не заперечував знайомства.

— Хвилину тому вона була просто клієнткою.

Богдан швидко перегорнув сторінки. На вилицях у нього проступили червоні плями.

— Хто стежив за мною? Ти найняла детектива?

— Тарас працював законно. Знімав у громадських місцях.

— Ти хвора на ревнощі.

Марина поклала перед ним роздруківки.

— Твоя фірма майже не працює. Офіс винен за оренду. Машина в заставі. Кредитори вимагають гроші.

— У бізнесі бувають складні періоди.

— Тому ти квапив мене з порукою?

— Я хотів розвивати наш ресторан.

— Мій ресторан.

Богдан побачив олівцеві позначки на договорі.

— Ти показала папери Андрієві?

Двері кабінету відчинилися, і адвокат зайшов до зали.

— Так. Довіреність скасована. Банк повідомлено. Усі угоди через вашу фірму заблоковано до окремого погодження Мариною Остапівною.

— Це сімейне питання, — процідив Богдан.

— Сім’ї між вами поки що немає.

Богдан підвівся.

— Марина, вижени їх. Ми поговоримо вдвох.

— Сідай.

Спокій у її голосі ніби вдарив сильніше за крик. Він повільно опустився на стілець.

— Я знаю про зраду, борги й зв’язок із Мироном. Тепер хочу почути правду. Ти збирався одружитися зі мною заради доступу до бізнесу?

— Я збирався стати твоїм чоловіком. Після весілля Вероніка зникла б із мого життя. Вона нічого для мене не означає.

З коридору долинув стукіт підборів. Олеся відчинила двері, і в зал зайшла світловолоса жінка в бежевому пальті. Яскравий шарф лежав у неї на плечах. Богдан зблід.

— Що вона тут робить?

Марина зранку подзвонила в агентство й попросила Вероніку приїхати для розмови про купівлю квартири, не називаючи справжньої причини.

— Богдане? — розгублено промовила Вероніка. — Ти казав, у тебе переговори.

Назар тихо сказав:

— Це вона.

Вероніка помітила розгорнутий альбом.

— Звідки у вас ці знімки?

— Богдан обіцяв одружитися зі мною за три тижні, — сказала Марина. — А вам він що обіцяв?

Жінка повільно зняла шарф.

— Що після реєстрації отримає частку в ресторані. Потім ви розлучитеся, а він відкриє мережу закладів…