Звичайна прогулянка лісом обернулася тривожною історією після несподіваної знахідки

Уранці Назар повернувся до тітки. Мар’яни у дворі не було, і він скористався рідкісною тишею як подарунком. Швидко зробив усе, що йому було наказано: прибрав, підніс, поправив, зачинив. Потім кілька разів озирнувся на двері хати і, переконавшись, що ніхто не дивиться, вислизнув за хвіртку. Місцеві хлопчаки вже кілька днів говорили про великий бурелом у лісі після сильної негоди. Назарові дуже хотілося побачити його на власні очі. Не заради вихваляння, а тому, що в лісі він міг дихати спокійно.

Щойно він зайшов під дерева, як плечі самі собою опустилися. Повітря там було вологе, терпке, пахло землею, корою й прілим листям. Гілки шепотіли над головою, стежка м’яко пружинила під ногами. У лісі Назарові здавалося, що тітчин голос лишається далеко позаду — за селом, за парканами, за всім тим, що тиснуло на нього щодня.

Бурелом виявився величезним. Поламані стовбури, гілля, багнюка, листя й принесений водою мул злиплися в дивну купу, ніби сама природа збудувала тут нерівну стіну. Назар обійшов її збоку, з цікавістю торкаючись виступних сучків, і раптом завмер. Із глибини лісу долинув звук, якого тут бути не повинно було.

Це був не звіриний рик і не скрип дерева. Не вітер, не падіння гілки, не шарудіння птаха. Звук більше скидався на слабкий стогін, майже обірваний, ніби людині бракувало сил покликати голосніше. Назар прислухався. Серце забилося швидше. Він озирнувся й зробив крок туди, звідки, як йому здалося, прийшов цей жалібний зойк.

Стежка скоро зникла. Кущі стали густіші, колючки чіплялися за одяг, сухі гілки шмагали по руках. Назарові ставало дедалі тривожніше. Він розумів, що зайшов далі, ніж збирався, і вже не був певен, звідки прийшов. Та стогін повторився. Тихий, змучений, живий.

Він стиснув зуби й поліз далі. Йому було страшно. Страшно не тільки заблукати, а й дізнатися, що саме чекає попереду. В якийсь момент він зупинився, обернувся й побачив довкола лише однакові стовбури, вологі кущі та сіре небо між гіллям. Дороги назад він уже не розрізняв. Тоді Назар зрозумів, що по-справжньому заблукав…