👉👉👉Уночі привезли чоловіка після ДТП разом із його вагітною коханкою, а свекруха благала врятувати сина. Та в жінки вже була своя правда

Поки Лариса оперувала спершу Оксану, а потім контролювала допомогу Павлові, у приймальному відділенні очікування йшло своїм болісним ходом. Валентина Петрівна сиділа на жорсткому дивані біля вікна. За двадцять хвилин приїхав Степан Миронович: хтось зі знайомих здогадався повідомити йому. Він обережно опустився поруч, склав долоні на колінах і мовчав, бо саме так завжди переживав кризи — залишався поблизу, але не намагався заповнювати простір словами.

Його дружина мовчати не могла.

— Я ще зранку відчувала недобре, Степане. Серце весь день стискалося. Мати такі речі заздалегідь відчуває.

Вона витерла очі хустинкою й після короткої паузи додала:

— Чому Лариса так довго в іншій операційній? Павло її чоловік. Спершу мала йти до нього.

— У тієї пацієнтки стан гірший, — неголосно пояснив Степан Миронович.

— Звідки ти знаєш?

— Медсестра сказала. Жінка вагітна, становище критичне.

Валентина Петрівна на мить замислилася.

— Хто вона взагалі? Просто пацієнтка?

— Валентино…

— Що?

Вони зустрілися очима. Степан Миронович, як завжди, знав більше, ніж розповідав. Його дружина воліла приймати лише ті відомості, які не руйнували зручну картину світу.

— Чому ця жінка їхала в одній машині з Павлом? Він казав, що має ділову зустріч.

Чоловік не відповів. Він зробив кілька ковтків води зі склянки, принесеної медсестрою.

— Степане, ти щось знаєш?

— Не знаю напевно. Але Лариса, думаю, знає.

Валентина Петрівна знову приклала хустинку до очей.

— Тільки б вона не влаштувала зараз сцену. Не час з’ясовувати стосунки, коли мій хлопчик у лікарні.

Степан Миронович довго дивився на дружину.

— Згадай, коли Лариса бодай раз влаштовувала сцену.

Вона нічого не змогла назвати.

— От саме, — сказав він.

Олеся, яка чергувала тієї ночі, пізніше зізнавалася колегам, що чекала чого завгодно. Усі вже дізналися, ким Павло доводиться завідувачці. Медсестра думала, Лариса відмовиться від участі, покличе когось на заміну або хоча б на секунду втратить контроль. Але, увійшовши до операційної, та відразу стала колишньою — зосередженою, точною й вимогливою.

На столі лежала молода жінка з розірваною селезінкою й живою дитиною на двадцять другому тижні. Тільки це мало значення. Не листування в телефоні Павла, не роль Оксани в її сімейній історії й не те, що Лариса відчувала, коли побачила знайоме ім’я в медичній карті.

Уміння роз’єднувати особисте й професійне дорого коштує людині. Воно з’являється не за один день, а після безлічі ночей, коли часу на власні почуття немає і вся увага має належати тому, хто лежить перед тобою. У Лариси така здатність була відпрацьована до автоматизму.

При тупій травмі живота розрив селезінки спричиняє внутрішню кровотечу, яку неможливо вмовити зачекати. Джерело треба знайти й перекрити, а якщо орган зберегти не можна — видалити. Ірина Василівна Дорошенко дісталася лікарні приблизно за двадцять хвилин після початку втручання й відразу зайнялася станом плода.

— Серцебиття часте, але зберігається, — повідомила вона, вивчивши дані УЗД. — Поки дитина тримається.

— Продовжуємо, — відповіла Лариса, не відводячи очей від операційного поля.

Анестезіолог контролював тиск і дихання, сестра подавала інструменти раніше, ніж доводилося повторювати прохання. Ніхто не метушився. У хірургії квапливість нерідко небезпечніша за позірну повільність, тому кожен рух Лариса виконувала спокійно й точно.

За дві години двадцять хвилин усе було закінчено. Селезінку довелося видалити, кровотечу зупинили, черевну порожнину обробили. Серце дитини й далі билося.

Знявши рукавички, Лариса розпорядилася перевести пацієнтку до реанімації.

— Ірино Василівно, перевіряйте стан плода кожні дві години. За перших ознак погіршення викликайте негайно.

— Зробимо.

У сусідній операційній завершували втручання у Павла. Там працював ординатор Богдан Черненко — спокійний, здібний молодий лікар, якому Лариса довіряла. Коли вона ввійшла, він уже закривав операційне поле.

— Які показники?

— Дренаж установлено правильно. Тиск піднявся до вісімдесяти п’яти на шістдесят, сатурація зараз дев’яносто чотири й далі зростає. Ритм синусовий.

— Переводьте до реанімації. Я підійду після оформлення.

Богдан завагався…