Вона віддала житло доньці, а турботу про себе вирішила перекласти на сина й невістку

Наступного дня все сталося майже так, як передбачив Назар. Оксана Миронівна з’явилася на зустріч похмура, з підібганими губами й твердим наміром більше нікому не вірити. Марина спершу усміхалася, потім умовляла, потім дратувалася. Коли мати відмовилася підписувати папери, працівники юридичної контори почали переглядатися.

Оксана Миронівна заявила, що не можна залишатися без свого кутка: навіть близькі люди швидко починають рахувати чужі метри. Марина спалахнула, назвала її недовірливою, невдячною й жорстокою. Замість тихого оформлення вийшов сімейний скандал. Квартира залишилася при колишній господині, а мрія Марини про красиве життя чужим коштом розсипалася просто на місці…

Увечері в Назара задзвонив телефон. На екрані висвітилося ім’я сестри. Він подивився на Олесю, всміхнувся й увімкнув гучний зв’язок.

Марина не привіталася. Вона відразу захлинулася звинуваченнями: це вони налаштували матір, налякали її, зірвали угоду, завжди заздрили й заважали. Слова сипалися швидко, зло, ображено. Олеся слухала кілька секунд, потім узяла телефон у чоловіка, підсунула ближче свій смартфон і промовила м’яким голосом:

— Маринко, говори голосніше й чіткіше. Ми якраз записуємо новий епізод. Спонсорам сподобалася лінія про ображену родичку. Ти не проти, якщо твій монолог піде в прямий ефір?

У слухавці миттю стало тихо. Потім пролунали короткі панічні гудки.

Марина більше не телефонувала.

Штатив після того вечора так і залишився в спальні, у кутку. Спочатку Олеся бурчала, що він займає місце. Потім повісила на нього сукню, щоб відпарити перед виходом, і визнала: річ корисна. Відтоді чорна стійка нагадувала їм про вечір, коли родинна нахабність зіткнулася з лампою, мікрофоном і людиною, яка вміє вчасно натиснути неіснуючу кнопку запису.