Вона віддала житло доньці, а турботу про себе вирішила перекласти на сина й невістку

Оксана Миронівна повільно відсунулася від лампи, але відсуватися було майже нікуди: за спиною стояв стілець, збоку — стіл, попереду сяяло безжальне коло світла.

— Назаре, ти при своєму розумі?

— Абсолютно. Концепція сильна: літня мати переїздить до сина й щодня вчить молодих жити. Бренди заспокійливих чаїв і засобів від сімейного стресу будуть щасливі. За ролик із великим охопленням платять пристойно. З твоїм талантом робити з дрібниці катастрофу ми заробимо тобі на маленьку студію в передмісті.

Він по-дружньому поплескав матір по плечу.

— Щоправда, це потім. На початку проєкту потрібен реалізм. Тому поки поживеш на балконі, на розкладачці, біля лиж. Головна героїня має бути трохи зла, трохи невиспана й дуже переконлива. Комфорт, мамо, розслабляє артиста.

Ще п’ятнадцять хвилин тому Оксана Миронівна була певна, що в’їжджає переможницею. Її мали садовити, годувати, розпитувати про тиск і поступатися найкращим місцем. А тепер її не збиралися жаліти й носити чай у спальню. Її збиралися знімати й перетворювати кожну скаргу на сімейний контент.

І найстрашніше — Назар говорив це спокійно. З усмішкою. Так, ніби вже порахував витрати, доходи й рекламні інтеграції.

— Ніякого шоу! — верескнула вона, схоплюючись зі стільця. Аркуш тремтів у її руці. — Я тобі мати, а не циркова звірюка! Я не буду ганьбитися перед усіма. Сусіди побачать! Знайомі побачать! Я у ваші соцмережі не полізу!

Назар із захватом ляснув долонею по стійці штатива й натиснув на велику червону кнопку на екрані закріпленого телефона. Запис, звісно, не йшов, але Оксана Миронівна цього не знала.

— Чудово! Оце подача. Давай ще раз, тільки дивися в камеру. Скажи: «Я мати, я ночей не спала». Потім пауза, рука до серця, погляд у стелю. І сльозу спробуй. Не обов’язково справжню, але щоб глядач повірив.

Олеся миттю підхопила гру. Вона дістала свій телефон, тицьнула в темний екран і з серйозним виглядом промовила:

— Звук іде чисто, але у високих частотах поки замало емоції. Оксано Миронівно, додайте вереску, інакше алгоритми нас не піднімуть.

Свекруха подивилася на неї розгублено й зло. Потім на Назара, який спрямовував лампу з виглядом натхненного режисера. Потім знову на мікрофон у себе на комірі.

І тут до неї дійшло головне. У цій квартирі її не боялися. Перед нею не метушилися. Її серцеві жести, зітхання й слова про материнський подвиг не справляли потрібного враження. Навпаки — ці двоє були готові використати весь її арсенал проти неї самої, ще й з усмішкою…