Батьки нареченого вирішили прикинутися бідняками й у такому вигляді прийшли на знайомство з родиною нареченої. Та подальші події стали для них цілковитою несподіванкою……

— Мамо, тату, вийдімо на хвилину.

Надворі повітря здалося холоднішим, ніж було насправді. Павло зупинився біля входу в кафе й повернувся до батьків.

— Що це за вистава?

Валентина навіть не спробувала пом’якшити тон.

— Ми просто перевіряємо, кому ти зібрався довірити своє життя. Ти думав, ми спокійно віддамо тебе людям, які полюють на забезпеченого нареченого?

— Ти сама себе чуєш? — голос Павла здригнувся від обурення. — Марта — моя наречена. Її батьки чудові люди. Їм від вас нічого не потрібно.

— Зараз не потрібно, — холодно сказала вона. — А потім почнуться прохання, борги, хворі родичі, безкінечні проблеми. Я таких людей знаю.

— Ти знаєш тільки свої страхи, — різко відповів Павло. — І вирішила через них образити мою майбутню дружину та її родину.

— Слідкуй за словами, коли говориш із матір’ю.

— А ви стежте за тим, що робите. Зараз ви йдете. Далі я сам вирішу, як жити. Я сподівався, що в такий день ви бодай спробуєте бути поруч зі мною. Помилився.

Він повернувся в кафе сам. На обличчі в нього ще трималося напруження, і Марта помітила це раніше за інших. Її батькам Павло пояснив, що в його батька й матері виникли термінові обставини, тож зустріч доведеться закінчити раніше. Слова звучали ввічливо, але надто сухо. За столом ніхто не став ставити зайвих запитань. Марта мовчала, та з її очей Павло зрозумів: вона здогадалася майже про все й щадить його гордість перед своїми батьками…