Черговий хірург упізнав у пацієнтці дружину найкращого друга, а під час огляду помітив на її тілі тривожну деталь

І звичний захист, за яким Микола ховався все доросле життя, раптом став марним.

— Я люблю тебе з дев’ятого класу, — сказав він тим самим рівним голосом, яким зазвичай диктував післяопераційні записи. Іншого голосу для таких слів у нього не знайшлося. — З тієї осені, коли тебе пересадили ближче до моєї парти. Любив, поки вчився в інституті. Любив, коли прийшов на твоє весілля й стояв позаду всіх. І потім теж. Я так і не одружився. Знайомі вирішили, що причиною була робота, але річ завжди була в тобі. Тридцять сім років, Наталю. Ось тобі правда, якої немає в жодному протоколі.

У тиші виразно шуміла вентиляція. Показник пульсу піднявся із сімдесяти шести до вісімдесяти чотирьох.

— Чому ти тоді промовчав? — ледь чутно спитала вона. — На випускному я весь вечір простояла біля вікна. Чекала, що ти нарешті підійдеш. Але підійшов Павло.

— Мені здавалося, ти вибрала його.

— Тобі здавалося… А я вирішила, що сама все вигадала: твої погляди, проводи до повороту, контрольні, які ти непомітно підсовував. Павло запевняв, ніби ти ставишся до мене як до сестри й усі навколо про це знають. Я повірила йому з образи. Навіть заміж вийшла, бо хотіла забути тебе.

Вона заплющила очі й видихнула:

— Ось скільки коштувало твоє мовчання: три десятиліття й цей слід на грудях.

Микола сидів рівно, тримаючи долоні на колінах. Хірургічні руки, звиклі постійно щось виправляти, тепер здавалися цілком безпорадними. Нарешті права рука рушила й накрила пальці Наталії, які все ще м’яли простирадло. Під його долонею вони поступово розслабилися.

Так вони просиділи до пів на першу, не намагаючись заповнити тишу словами. Монітор рахував удари щораз спокійніше.

— Завтра приїде Павло, — сказав Микола. — Йому повідомили, що тебе більше немає.

Наталія розплющила очі.

— Я хочу побачити його в ту мить, коли він увійде. Після всього я маю право запам’ятати це обличчя. Лікар заборонив би мені такі переживання. А ти?

Микола поправив ковдру й ретельно підгорнув край.

— А я залишуся поруч. Там, де мав бути від самого початку…