Чоловік думав, що зможе виправдатися, але дружина сказала лише одне слово — і в кімнаті стало тихо

— Нічого особливого. Повертаю вам ваше скарбочко. Ви стільки років ніби мріяли, щоб він знову був тільки вашим. Тепер забирайте.

— Що ти кажеш? Ти сама себе чуєш?

— Я не збираюся пояснювати одне й те саме на порозі. Усього доброго.

Увечері Тамара приїхала до Олени разом із донькою Іриною. Обидві були схвильовані, обидві вимагали пояснень, але тон у свекрухи вже не був таким різким.

— Лено, пробач, якщо я щось не так сказала, — почала Тамара, опускаючись на стілець. — Я знаю, у мене язик гострий. Але скажи нормально: що сталося?

— Лено, правда, мама ж тут до чого? — тихо додала Ірина.

І Олена розповіла все. Про раптову поїздку, про сумки з їжею, про брудну кухню, про жіночий голос зі спальні, про дівчину під ковдрою, яка називала себе коханою Андрія.

— От гад, — видихнула Ірина.

Тамара спершу зблідла, потім невпевнено промовила:

— Може, ти не так усе зрозуміла?