Чоловік поселив безробітного брата в домі без згоди дружини, але вже наступного дня пошкодував про своє рішення

Максим опустився на голий каркас ліжка.

«Наталка обов’язково перебіситься», — думав він, гарячково витираючи спітніле чоло. Ну, покричить, ну, поплаче в подруги.

За пару днів прибіжить назад. Куди вона дінеться? Квартира ж спільна. Але минув день, потім другий.

На телефонні дзвінки Наталя не відповідала. У повідомленнях писала лише: «Спілкування через мого адвоката». Їжі в домі не залишилося зовсім.

Три тисячі вилетіли за дві доби, бо апетит у Романа був воістину богатирський. Він з’їдав миску макаронів із сосисками на сніданок і просив добавки. Роботу Максим закинув, сидів удома, гіпнотизуючи телефон.

Брати перейшли на гречку без масла. У квартирі накопичувався бруд, немитий посуд розстилався рівнинами, по кутках клубочився пил. Увечері четвертого дня у двері подзвонили.

Максим поплентався відчиняти, сподіваючись, що це Наталя схаменулася й принесла пакети з супермаркету. Але на порозі стояла Лідія Степанівна…