Чоловік залишив дружину біля урвища, але в її долю втрутився хірург, який випадково опинився поруч

Вона хотіла наблизитися до нього; між ними став адвокат. Дмитро попрямував до бічних дверей, сподіваючись вийти. Там на нього чекали.

Повернувшись після зборів до реабілітаційної зали, Оксана відчувала біль у ногах. Долоні тремтіли.

— Ці п’ять кроків були зайвими, — сказав Максим.

— Тільки останній. Зате ефектний.

Вона засміялася.

— А я думала, ви не любите чудес.

— Не люблю.

— Тому завтра знову почнемо з вправ.

Слідство тривало вісім місяців. Експерти підтвердили і підроблення рахунків, і незаконні перекази, і те, що препарат Максимові ввели навмисно. Світлана з Дмитром і далі перекладали провину одне на одного. Вдалося повернути частину грошей. Поки тривав суд, обидва шлюби було розірвано.

Зі слідчого ізолятора Дмитро надіслав Оксані три листи. Спочатку просив пробачити його, потім нагадував, як після аварії носив її сходами. У третьому винуватицею всього називав Світлану й пропонував свідчити проти неї, якщо Оксана йому допоможе. Вона прочитала кожен лист, але відповіла лише раз: «Мої свідчення вже надані, решту вирішить суд».

— Ви маєте намір вимагати компенсацію? — запитав Ігор Петрович.

— Так. Тільки квартира Дмитра мені не потрібна. Ці гроші підуть на екстрене розміщення жінок, яким після домашнього насильства нікуди піти.

— Отримання компенсації може розтягнутися на роки.

— Страх більше не змушує мене поспішати.

На суді Дмитро визнав, що відсунув візок. Однак і далі запевняв: він збирався повернутися. Прокурор надав запис із дорожньої камери. Від кар’єру Дмитро поїхав до Світлани й провів у неї декілька годин. У машині знайшли складений візок і Оксанину сумку. Версія про двадцятихвилинну сварку цього не пояснювала.

Світлана заперечувала спробу отруєння: нібито дала чоловікові звичайне заспокійливе. Експерт пояснив, що доза становила небезпеку й випадково опинитися в чаї не могла. Крім того, на записі вони обговорювали підготовку підпису ще до того, як Максим утратив здатність говорити.

Відповідаючи судді про наслідки, Оксана не згадала ні про отриману спадщину, ні про п’ять кроків перед присутніми.

— Найважче мені далося не те, що я лежала біля урвища. Я довірила людині свою безпорадність, а він обернув її проти мене. Ось із цим було найважче впоратися.

Після засідання журналісти чекали слів про відплату. Оксана проминула їх із тростиною й сіла в машину: влаштовувати виставу з пережитого їй не хотілося.

Навесні оголосили вирок. За шахрайство й дії, що поставили під загрозу життя, Дмитрові та Світлані призначили реальні строки ув’язнення. Їх також зобов’язали відшкодувати збитки клініці. Адвокати оскаржили рішення, і Оксана не вважала розгляд завершеним.

У день оголошення вироку вона прийшла на заняття. Реабілітолог поставив перед нею невисоку сходинку.

— Готові спробувати?

— Ні.

— Навіщо тоді прийшли?

— Спробую неготовою.

Піднявши ногу й перенісши на неї вагу, Оксана стала на сходинку. Тут не було ні камер, ні оплесків, ні Дмитра. Був поручень, поряд — уважний фахівець, чулося її дихання.

Увечері Максим приніс каву у двох паперових стаканчиках.

— Я дізнався про вирок.

— Я теж.

— Вам стало легше?

— Радше тихіше.

— І як вам ця тиша?

— Добре. Раніше я весь час подумки сперечалася з Дмитром. Тепер мені не треба доводити йому, що він скоїв.

Максим розповів про лист Світлани: вона згадувала, як створювалася клініка, писала про їхні мрії та просила його не забувати хорошого.

— Ви їй відповіли?

— Написав, що хороше в нас було. Але того, що сталося потім, воно не скасовує.

— Гадаю, чесніше й не відповіси.

Вони пили каву біля вікна. У дворі пацієнт учився ходити на протезі. Дружина рухалася поруч, тримаючи руки біля його плечей і не торкаючись, доки він не попросить.

— Ви й досі хочете викупити в мене всю частку? — запитала Оксана.

— Як передбачено договором.

— Добре. Після цього поговоримо про наступний спільний проєкт.

— Як партнери?

— Інших умов не буде.

Максим усміхнувся. Можливо, колись їхні стосунки стали б іншими. Але вони не збиралися визначати для цього строк і називати новим коханням те, що поки було відновленням після зради.

Оксана не їздила на кожне засідання. Свідчення було надано, документи передано; покарання Дмитра перестало визначати її життя. Дідів торговий дім вона зберегла. На відремонтованому верхньому поверсі облаштувала квартири, де тимчасово могли жити пацієнти, які приїхали з інших міст. Програму утримували коштом доходу від оренди решти приміщень…