Чоловік зажадав замовити дорогий обід для своєї матері коштом дружини, але один документ швидко змінив розмову

Свекруха почала хапати ротом повітря, нагадуючи ту саму рибу, яку вона так палко хотіла з’їсти. Вона в розпачі схопилася за голову.

— Оксаночко! — завила Галина Петрівна, миттю забувши про субординацію й звертання на «ви». — Дівчинко моя, донечко, а що ж мені робити? Вони ж мені печатку сьогодні в сейф поклали. Я код сама придумала. Мене ж посадять!

Свекруха схопилася, кинулася Оксані в ноги й вчепилася в її долоню.

— Врятуй! Благаю! Ти ж на цьому розумієшся! Ти ж розумничка! Не те що я, стара дурепа! Я ж тобі все життя вдячна буду!..

Оксана спокійно вивільнила руку, відступила на крок назад, дотягнулася до своєї чашки й зробила великий неквапливий ковток.

Вона обвела поглядом чоловіка, що тремтів, і бліду, як крейда, свекруху.

— Тож ніякої осетрини, Олеже! — мирно констатувала Оксана, ставлячи чашку назад на підвіконня. — Нехай твоя мама-директорка починає сушити сухарі. Власне звільнення не скасує підписаних паперів, але вашій мамі вже завтра треба письмово відмовитися від подальшої участі у справах фірми, повідомити податкову й звернутися до юриста. Заяву про звільнення слід надіслати рекомендованим листом з описом вкладення, а ти починай відкладати гроші на нормального юриста, бо розбиратися з цією історією вам доведеться довго.

Олег гепнувся на стілець, обхопив голову руками й тихо завив.

А Галина Петрівна заходилася метушитися біля Оксани, заглядаючи їй у вічі з улесливістю завинилого пуделя.

— Я завтра ж уранці на пошту побіжу, — лепетала свекруха, заламуючи руки. — Я їм ту печатку в обличчя жбурну. Оксаночко, а ти мені текст заяви продиктуєш, щоб по закону. Я тобі грибний суп зараз сама підігрію.

Оксана всміхнулася кутиками губ і кивнула…