Чоловік зажадав замовити дорогий обід для своєї матері коштом дружини, але один документ швидко змінив розмову

Уранці Галина Петрівна стояла біля дверей поштового відділення за годину до його відкриття. Жінка страшенно нервувала, раз у раз витираючи з чола намистинки поту. У руках вона стискала шкіряну папку з двома конвертами всередині.

Заяву про звільнення було складено особисто Оксаною, бездоганно й грамотно. Другий конверт вирушив до місцевої податкової служби з докладним описом злочинної схеми.

Галині Петрівні пощастило: своєчасне повідомлення податкової та співпраця зі слідством допомогли підтвердити, що її використали у злочинній схемі. Жінка встигла зійти з «Титаніка» до того, як той пішов на дно. Свою скромну квартиру й дачу вона зберегла, хоча до слідчого їй довелося ходити ще пів року як свідкові.

Корону генеральної директорки вона запхала глибоко на антресолі, кудись між порожніми банками з-під закруток і старими санчатами Олежика.

Сам Олег більше ніколи не вимагав від дружини банкетів за її рахунок і перестав вказувати, як розмовляти зі старшими. Про осетрину під ікорним соусом у їхній родині відтоді навіть не заїкалися.

Не жили красиво — нічого й починати. Від слова «директор» у свекрухи ще довго смикалося ліве око, і вона йшла пити валер’янку, геть забуваючи про високі матерії. Оксана ж просто насолоджувалася спокоєм, вчасно зробленим ремонтом ванної та найсмачнішою піцою, яку вона замовляла виключно для себе.