Дівчина мовчки витримала образу свекрухи й невдовзі показала, на що здатна

Халед видихнув:

— Анно, я можу пояснити.

Ось тепер гамір зчинився відразу. Фарід зашипів щось арабською, дружина брата затулила рот долонею, одна з тіток різко веліла дітям вийти. Хлопчик років десяти почав плакати, але його вивели майже волоком.

Анна дивилася тільки на Халеда.

— Чому моє ім’я в банківських документах?

— Це тимчасово, — сказав він. — Формальність. Ти не розумієш місцевих процедур.

— Тоді поясни.

Самира вдарила долонею по столу.

— Вона не має права читати!

— Там моє ім’я, — сказала Анна. — І я маю право знати, де воно стоїть.

Халед потягнувся до документів, але Анна знову відступила. Лейла раптом поставила тацю на найближчий стілець, і цей звук на секунду відволік усіх. Вона швидко опустила очі, ніби була винна.

Анна це помітила. І згадала.

Удень, коли вона мила зелень, Лейла зайшла на кухню перелякана, з мокрими віями. Сказала, що випадково пролила каву біля холодильника. Потім почала гарячково витирати підлогу, але пані Самира покликала її, і Лейла пішла. А чашку тоді ніхто не шукав.

Анна повільно повернулася до неї.

— Лейло, ти бачила цей конверт?

Хатня робітниця зблідла.

— Мадам…

— Не говори, — різко наказала Самира.

Лейла здригнулася так, ніби її вдарили.

Анна подивилася на свекруху.

— Ви знали.

Самира задерла підборіддя.

— Я знала, що ти принесеш біду. І ти принесла.

— Ні, — сказав Фарід, уже холодно. — Мамо, що тут відбувається?

Але Самира дивилася на Халеда, і в її очах уперше за весь вечір з’явилася не злість, а благання.

— Синку, забери папери. Негайно.

Халед не рухався.

Анна раптом зрозуміла, що вся ця багата родина завмерла не тому, що вона знайшла чашку. Не тому, що наважилася відкрити конверт. А тому, що під блискучою підлогою, під дорогим посудом, під словами про честь і кров лежав бруд, який хтось давно намагався запхати в щілину.

І вона, принижена чужа невістка, щойно витягла його назовні мокрою ганчіркою.

— Я забираю це, — сказала Анна.

— Ти нікуди не підеш, — промовила Самира.

Анна взяла браслет зі стільниці, але не вдягла. Стиснула в кулаці разом із флешкою. Потім подивилася на Халеда.

— Ти йдеш зі мною?