Дівчина мовчки витримала образу свекрухи й невдовзі показала, на що здатна

Він розтулив рота, затулив. Його обличчя сіпнулося, але слова не вийшли.

Анна кивнула, ніби отримала остаточну відповідь.

Вона вийшла з кухні, пройшла довгим коридором із прохолодними стінами, піднялася до спальні. У дзеркалі біля шафи відбивалася чужа жінка: бліда, з мокрою плямою на грудях, з волоссям, що вибилося з низького хвоста. Під очима темніли кола. На губі була маленька ранка — вона прикусила її, коли намагалася не плакати.

Валіза стояла на верхній полиці гардеробної. Анна дістала її, кинула на ліжко. Руки знову почали тремтіти. Вона склала в неї кілька суконь, документи, ноутбук, зарядку, маленьку вишиту серветку, яку привезла від мами. На секунду притиснула серветку до обличчя. Вона пахла шафою, милом і домом, який тепер був надто далеко.

У дверях з’явився Халед.

— Анно, будь ласка, не роби цього.

Вона не обернулася.

— Чого саме?

— Не йди так. Уночі. Сама. Тут тобі нікуди.

— Мені вже давно було нікуди. Просто я лише сьогодні це зрозуміла.

Він зайшов до кімнати й зупинився біля ліжка.

— Мама перегнула. Я поговорю з нею.

Анна всміхнулася, але без радості.

— Після ганчірки? Після звинувачення? Чи після документів із моїм ім’ям?

Халед провів долонею по обличчю.

— Це бізнес. У мене були проблеми з одним контрактом. Треба було показати, що частина зобов’язань забезпечена дружиною. Там немає справжнього ризику.

— Ти використав моє ім’я без моєї згоди?

— Я думав, потім скажу.

— Коли? Коли банк надішле мені листа? Коли мене зупинять в аеропорту? Коли я дізнаюся, що винна гроші твоїй компанії?

Він різко підвів голову.

— Не драматизуй. Ти не розумієш.

Анна зачинила валізу. Блискавка пішла криво, заїла. Вона смикнула сильніше, ніготь зламався майже до м’яса. Біль був гострий, живий. Анна подивилася на палець, на червону краплю, що виступила, і раптом тихо сказала:

— Я все розумію. Просто довго не хотіла.

Халед сів на край ліжка.

— Я люблю тебе.

Ці слова колись могли її зупинити. Вони могли зігріти, примирити, змусити шукати виправдання. Зараз вони прозвучали як фраза зі старого повідомлення, яке випадково відкрилося в телефоні.

— Любов не ховає документи під шафкою, — сказала вона.

— Це не я сховав.

— Але ти знав.

Він відвів очі.

У коридорі почулися кроки. Самира стояла біля дверей, але не заходила.

— Вона не піде з паперами, — сказала вона.

Анна підняла сумку.

— Піду.

— Ти пошкодуєш. Тут чужа жінка без родини швидко дізнається своє місце.

Анна зупинилася. Обернулася до неї.

— Я вже дізналася. Моє місце там, де мене не принижують.

У Самири сіпнулася щока.

— Ти зруйнуєш мого сина.

— Ні, — відповіла Анна. — Він сам почав.

Надворі повітря було густе й гаряче, наче хтось відчинив духовку. Охоронець біля воріт розгублено дивився на Анну з валізою, але не затримав. Халед не вийшов. Самира теж. Лише Лейла стояла в глибині коридору, за скляними дверима, і притискала долоню до грудей.

Таксі їхало довго, хоча дорога була майже порожня. Анна сиділа на задньому сидінні, стискаючи папку з документами. Водій увімкнув тиху музику, потім, глянувши в дзеркало, вимкнув. Світло ліхтарів ковзало по її колінах, по садну на пальці, по мокрій плямі на блузці, яка вже висохла жорсткою кіркою.

Вона зняла номер у невеликому готелі при торговельному районі. На стійці адміністратор попросив паспорт, картку, усміхнувся чергово. Анна усміхнутися не змогла.

У номері було чисто, безлико й холодно від кондиціонера. Біла постіль, сіре крісло, чайник, дві чашки. Вона поклала документи на стіл і довго дивилася на них, не наважуючись знову відкрити. Потім увімкнула ноутбук, вставила флешку.

Тека відкрилася не відразу. На ній був пароль.

Анна заплющила очі. Пароль міг бути будь-чим. Дати, імена, числа. Вона спробувала дату народження Халеда. Не підійшло. Дату весілля. Не підійшло. Ім’я його матері латинкою. Не підійшло.

Вона відкинулася на спинку стільця. У голові шуміло.

Потім згадала, як Халед одного разу сміявся зі своєї звички використовувати один і той самий пароль для тимчасових файлів: “falcon1978”. Сокіл і рік народження його батька. Вона ввела.

Тека відкрилася…