Дитяча лікарка Катя зникла після чергування, а її донька несподівано помітила моторошну деталь

Після станції Роман повернувся до дітей. Вони чекали його біля озера, змерзлі, голодні, але все ще впевнені, що тато просто затримався. Він приїхав на машині Оксани. Усередині, в багажнику, лежало те, про що діти не мали дізнатися ніколи.

Пікнік відбувся. Це, мабуть, одна з найжахливіших деталей усієї історії. Намет, вогнище, їжа, дитячі голоси, берег, вода — і поруч машина, в якій схована їхня мати. Роман розмовляв із дітьми, робив вигляд, що день іде за планом. Можливо, діставав щось із багажника. Можливо, в якийсь момент не догледів. Згодом маленька донька вимовила фразу, від якої в дорослих холонуло в крові: вона сказала не просто «мама», а назвала матір так, як чула від дорослих, — Оксана Степанівна. І додала, що в неї на голові був пакет.

Чому дитина сформулювала саме так, ніхто вже не міг зрозуміти. У родині інколи повторювали офіційне звертання до Оксани — так її називали подруги, колеги, пацієнти, інколи й Роман. Діти могли перейняти цю інтонацію. Але сама деталь про пакет не могла виникнути з нічого. Психологи потім були обережні: з дитиною не можна було говорити жорстко, витискати відповіді, травмувати ще сильніше. Та сказане лишилося страшним слідом.

Роман, за зізнанням, мав позбутися тіла. Згодом він повів слідство до очисних споруд місцевого комунального підприємства, де колись працював. Показував місце, казав, що скинув тіло туди разом зі знаряддям. Конструкція йшла глибоко вниз, була пов’язана з очищенням стічних вод. Після його слів воду відкачували, перевіряли все можливе, шукали довго й ретельно.

Але Оксани там не було. Знаряддя — теж.

Ця брехня збила пошуки. Навіщо зізнаватися й водночас відводити слідство не туди? Мирослава чула від слідчого фразу, яку нібито повторював Роман: немає тіла — немає справи. Він ніби розраховував, що зізнання можна буде забрати, а без знайденої Оксани обвинувачення розсиплеться або послабшає. У всякому разі, його дії виглядали саме так: спершу зізнатися, потім заплутати, потім відступити.

Коли очисні споруди нічого не дали, пошуки перенесли до озера. Казали, що сам Роман згодом змінив показання й указав на воду. За іншою версією, слідство прийшло до цього через маршрут і обставини пікніка. Так чи інакше, водолази почали обстежувати озеро. Вода була каламутна, глибина значна, дно складне. Течія й мул заважали роботі. Кожен день пошуків витягував із подруг останні сили, але зупинитися було неможливо…