Дитяча лікарка Катя зникла після чергування, а її донька несподівано помітила моторошну деталь

До шлюбу з Романом у Оксани вже була інша сім’я. У роки навчання вона познайомилася з молодим чоловіком із далекої країни. Він теж навчався, був із заможної родини, їхні стосунки здавалися яскравими, майже казковими. Потім було весілля за кордоном — урочисте, красиве, з незвичними для Оксани обрядами й одягом. Фотографії тих років виглядали як кадри з іншого життя: юна жінка, святкова сукня, чужа культура, усмішки, надії.

У шлюбі народилися двоє синів. Оксана певний час жила в родині чоловіка, але швидко зрозуміла, що роль тихої домогосподарки — не для неї. Вона хотіла закінчити навчання, працювати лікаркою, сама розпоряджатися своїм часом і долею. Її покликання було не прикрасою біографії, а внутрішнім стрижнем. Чоловік повертатися в місто, де вона навчалася, не захотів. Їхні шляхи розійшлися.

Згодом, навідуючи рідних в іншому місті, Оксана зустріла Романа. Він був чарівним, артистичним, легко захоплював розповідями, красиво залицявся. Його не збентежило, що в неї двоє дітей. Навпаки, він швидко знайшов із хлопцями спільну мову. Для жінки, яка вже пережила розлучення й несла на собі відповідальність за дітей, це здавалося важливим: поруч людина, яка приймає її життя цілком, не вимагає відмовитися від минулого, не ставить умов.

Вони одружилися. Народилася донька. У них були спільні захоплення: костюми, реконструкції, зйомки, можливість на якийсь час приміряти інший образ. Оксана й сама любила перевтілюватися, могла із задоволенням одягти незвичний одяг, взяти участь у постановці, посміятися з фотографій. Але для неї це лишалося відпочинком, рідкісним способом видихнути. Для Романа — майже сенсом життя.

З грошима все було складніше. Зйомки в масовці приносили мало й нерегулярно. У селищі він улаштувався на місцеве комунальне підприємство, але надовго там не затримався. Набагато частіше він був удома, займався дітьми, говорив, що теж працює, теж старається, просто його робота не така звичайна. Оксана працювала багато: прийоми, виклики, нічні зміни, підробітки. Вона фактично утримувала сім’ю. На її зароблені гроші купувалися речі, оплачувалися поїздки, вирішувалися побутові проблеми.

Вона змогла купити машину. Взяла житло у великому місті, сподіваючись, можливо, колись перебратися туди або бодай забезпечити дітям майбутнє. Щороку намагалася вивезти сім’ю до моря, бо дітям потрібні відпочинок, повітря, радість. Вона втомлювалася, але тягнула все далі, ніби іншого варіанту не існувало.

Роман же поступово дедалі сильніше дратувався від її самостійності. Робота Оксани ставала для нього приводом для ревнощів. Нічні зміни — приводом для звинувачень. Колеги — приводом для підозр. Він телефонував їй постійно: де ти, з ким, чому не відповіла, чому затрималася. Навіть коли Оксана сиділа в Мирослави на кухні, телефон міг дзвонити знову й знову, ніби Романові треба було не поговорити, а переконатися, що вона все ще під контролем.

Спочатку подруги бачили лише поверхню. Ревнивий чоловік. Надокучливі дзвінки. Неприємні зауваження. Оксана дратувалася, просила залишити її в спокої, інколи говорила різко. Але за цією дратівливістю вже стояв страх, який вона ще не наважувалася назвати вголос…