Ілюзія господині: як спроба свекрухи захопити мою територію обернулася для її сина втратою прописки

— Якщо я прийду сам, це сприймуть як порушення домовленостей. Азійські партнери надають таким речам значення. Мій батько надасть цьому значення. Я втрачу позицію, до якої йшов останні сім років. У мене є свій перекладач, але ця вечеря — довірлива зустріч, де важливо створити правильну атмосферу, а не лише обговорювати контракти.

Аня слухала його, не рухаючись із місця:

— Ви пропонуєте покоївці зіграти вашу наречену перед китайськими інвесторами?

— Я пропоную розумній жінці добре провести вечір і отримати за це дві тисячі доларів. Те, чим ви займаєтеся в цьому готелі в робочий час, не має стосунку до того, ким ви можете бути за його межами.

Аня дивилася на нього довгу секунду. Потім сказала:

— У мене зміна до другої.

— Я домовлюся з вашим керівництвом. Вечеря о першій тридцять. У вас є час перевдягнутися.

— У мене немає відповідного одягу.

Він трохи нахилив голову:

— У бутіку на першому поверсі вас уже чекатимуть. Скажіть, що від Даріна.

Аня відчула, як щось усередині неї натягується. Те саме відчуття, коли розумієш, що тебе вже прорахували на три ходи вперед. Це було неприємно. І водночас дивним чином цікаво.

— Ви дуже самовпевнена людина, Максиме Даріне.

— Так, — погодився він без тіні збентеження. — Але я також людина слова. Дві тисячі доларів. Тільки вечеря. Жодних інших умов.

Аня мовчала ще кілька секунд. Потім промовила тихо, майже собі під ніс, щось китайською. Він кліпнув. Уперше за всю розмову на його обличчі з’явилося щось схоже на подив.

— Що?

— Я запитала, чи говорите ви китайською, — сказала вона рівно. — Ваші інвестори говоритимуть саме нею. Мандаринським діалектом, я гадаю. У вас п’ять хвилин, щоб закінчити голитися. Я буду у вітальні.

Вона вийшла з ванної, пройшла до вікна й подивилася вниз. На місто, на дахи, на крихітні постаті людей на тротуарі. Її серце все ще калатало. Долоня, якою вона його вдарила, трохи тремтіла.

Дві тисячі доларів. Це була третина її річного заробітку в готелі. За один вечір. Вона не була наївною. Вона розуміла, що світ улаштований саме так. В одних є гроші й проблеми. В інших — уміння й потреба. Іноді це збігалося.

За дверима ванної чувся тихий звук води, що лилася. Аня поставила ганчірку на візок, який залишила в коридорі, і повернулася в номер.

Коли Максим Дарін вийшов із ванної — уже вдягнений, у бездоганному темно-сірому костюмі з краваткою, застебнутими запонками й тією самою незворушністю на обличчі, — він побачив її, що стояла біля вікна з прямою спиною. Вона дивилася на нього спокійно.

— Отже, домовилися?