Молодий хлопець зняв кімнату в самотнього слюсаря, і сусіди довго не розуміли, що насправді відбувається в будинку

Удома Микола довго сидів над договором і крутив ручку. Підписати звичайний папір виявилося складніше, ніж замінити гнилу трубу. Він нарешті вивів своє прізвище, поставив дату й штовхнув аркуш Артемові. Той теж підписав. Дивно було, що документ про кімнату раптом став не про гроші й не про квадратні метри, а про право бути поруч без постійного очікування, що тебе виставлять за двері.

Олена зателефонувала сама. Голос у неї був зібраний, майже діловий.

— Тату, ми сьогодні зайдемо. Треба закінчити цей цирк.

Микола подивився на Артема. Той уже тримав телефон у руці. Не потай, не підло — просто ввімкнув запис, як радила Тетяна, і поклав апарат на полицю поруч із цукорницею. Руки в нього все одно тремтіли. Він затиснув їх між коліньми під столом.

Олена прийшла без пальта, ніби поспішала. Павло знову приніс теку. Цього разу він не усміхався. Він одразу сів, розклав папери й сказав: «Покупець довго чекати не буде. Підписуємо згоду на продаж, завтра прибираємо з чату все, що можемо. Оксана теж заспокоїться. Інакше піде далі: робота, навчання, родичі. Люди ж люблять пересилати».

Микола повільно підвів очі.

— Ти зараз кажеш, що будете мене шантажувати?

Павло смикнув плечем.

— Я кажу, що репутація коштує грошей.

Олена здригнулася, але не зупинила його. Вона дивилася на батька з такою сумішшю образи й страху, що Артем раптом зрозумів: вона не лише через квартиру. Їй було нестерпно, що цей мовчазний чоловік, який у її дитинстві постійно пропадав на викликах і рідко вмів обіймати, тепер навчився бути ніжним із кимось іншим.

— Ти мене ніколи так не захищав, — сказала вона тихо.

Микола ніби дістав удар у груди.

— Олено…

— Не треба. Мама плакала, я просила тебе поговорити, а ти йшов лагодити чужі труби. А тепер у тебе любов, дім, сміливість. Запізно якось, тату.

У її словах була правда, і біль став глибшим. Микола не виправдовувався. Він тільки сказав: «Я винен перед тобою. Але ти не маєш права ламати моє життя, щоб оплатити свої борги й свою злість». Павло різко встав, помітив телефон на полиці й насупився. Артем завмер. Микола не відвів очей. Запис уже зберіг достатньо…