На новосіллі мати зажадала переписати мій дім на брата, не згадавши, як колись сама виставила мене за двері

Софія пояснила, що нікого ні проти кого не налаштовує. Андрій сам розповів їй, як із ним поводилися. Віра Степанівна негайно взялася заперечувати минуле: вони любили хлопчика, годували, одягали й ростили, а невдячний син раптом став чужим.

Невістка запропонувала закінчити неприємну розмову. У відповідь свекруха остаточно зірвалася. Вона заявила, що молода вродлива дружина водить чоловіка за ніс і не дозволяє йому повернутися до матері. Без Софії Андрій нібито давно прийшов би додому й дав сім’ї все необхідне.

Софія попрощалася й поклала слухавку. Однак дзвінки тривали. З кожним разом Віра Степанівна ставала агресивнішою: звинувачувала невістку в руйнуванні сім’ї, у стражданнях Кирила й у жадібності старшого сина. Деякий час Софія терпляче відповідала, а потім перестала приймати виклики з її номера.

Тоді мати вирішила дістатися до Андрія особисто. Вона з’ясувала адресу об’єкта й з’явилася туди посеред робочого дня. Охорона пропустила літню жінку, яка запевняла, що їй терміново треба поговорити із сином у сімейній справі.

Андрій у цей час приймав замовників у тимчасовому офісі. За столом сиділи кілька серйозних чоловіків, обговорюючи новий договір, коли двері раптом розчахнулися. На порозі виникла Віра Степанівна з розпатланим волоссям, заплаканими очима й у зім’ятому одязі. Вона мала такий вигляд, ніби була на межі нервового зриву.

Голосно назвавши Андрія синочком, мати зажадала пояснити, чому він ховається й не відповідає на дзвінки. Замовники замовкли й із подивом спостерігали за сценою. Андрій відчув, як до сорому домішується лють, і тихо попросив її негайно вийти.

— Не вийду!

Віра Степанівна підійшла до столу й звернулася до присутніх:

— Допоможіть, добрі люди! Рідний син від матері відвернувся, у скруті допомогти не хоче!

— Припини мене ганьбити, — зажадав Андрій, але вона лише підвищила голос і заридала ще голосніше.

Мати розповідала, що народила й вигодувала його, а тепер нібито голодує, поки багатий син живе у великому домі й не дає їй ані копійки. Замовники перезиралися, явно мріючи опинитися в іншому місці. Андрій розумів, що ділова репутація руйнується в нього на очах і після такої сцени новий контракт може не відбутися.

Він перепросив гостей і запропонував перенести зустріч на наступний день. Ті з полегшенням погодилися, пославшись на зрозумілі сімейні обставини, і швидко покинули офіс. Віра Степанівна провела їх майже тріумфальним поглядом: їй нарешті вдалося змусити сина залишитися з нею віч-на-віч…