Підозри дружини посилювалися з кожним днем, і візит до сусідньої квартири багато що пояснив

За десять хвилин уся компанія сиділа на просторій кухні Марини, де нещодавно й справді закінчився ремонт. Ірина мовчала, дивлячись у стіл. Віктор похмуро стискав руки. Орлов стояв біля вікна, намагаючись не втручатися зайвий раз. Марина наливала чай — не тому, що була гостинною, а тому, що їй треба було чимось зайняти руки.

Поступово правда почала складатися.

Виявилося, Віктор іще після тієї самої історії з велосипедом сам домовився з Мариною й усунув подряпину на машині, щоб конфлікт не дійшов до офіційних розглядів. Марина побачила, що він майстер на всі руки, і стала час від часу просити його допомогти по дому. Потім запропонувала оплатити легкий ремонт квартири.

Віктор погодився не через Марину, не через таємні почуття і не через те, що йому набридла сім’я. Він хотів заробити додаткову суму й купити Ірині подарунок на день народження. Справжній, хороший, несподіваний. Тому й приховував.

— Я думав, зроблю тобі сюрприз, — тихо сказав він, не підводячи очей. — Безглуздо вийшло.

Ірина відчула, як пекучий сором піднімається до щік. Усі її підозри, усе стеження, дзвінок у поліцію, істерика біля чужих дверей — тепер це виглядало не як боротьба за сім’ю, а як болісна помилка.

— А я думала… — почала вона й замовкла.

— Я вже зрозуміла, що ти думала, — сухо сказала Марина. — Увесь будинок, мабуть, теж скоро зрозуміє.

Ірина підвела на неї очі.

— Пробач. Я справді… Пробач.

Марина довго мовчала. Потім видихнула й поставила чашку перед Іриною.

— Гаразд. Але наступного разу, перш ніж викликати людей у формі, можна просто постукати.

Віктор нервово всміхнувся, але відразу стих під поглядом дружини…