Покоївка випадково розбила старовинну вазу шейха, але його реакція виявилася зовсім не такою, як очікували оточуючі

Ольга подивилася на неї втомлено й по-людськи.

— Поки що не знаю.

Вони піднялися ліфтом мовчки. Марія бачила своє відображення в блискучих стінах: сіра форма, пасмо, що вибилося, бліде обличчя, темні кола під очима. Вона раптом згадала, як вранці Аня запитала:

— Мам, а ти чому ніколи не фотографуєшся?

Марія тоді засміялася:

— Бо я зазвичай то з відром, то з ганчіркою.

Аня серйозно відповіла:

— Ти все одно красива.

Марія відвернулася від відображення.

У люксі вже працювали двоє чоловіків у рукавичках. Один фотографував уламки, другий обережно розкладав їх на білій тканині. Рашид стояв біля вікна, тримаючи в руках маленький синій фрагмент.

— Підійдіть, — сказав він.

Марія підійшла на відстань, яка здавалася безпечною.

— Ви сказали, що ваза стояла на чорній підставці. Вона завжди так стояла?

— Я прибирала цей номер тричі. Так. На комоді, трохи праворуч. Під нею була кругла підставка. Я ще думала, що незручно витирати пил навколо.

— Сьогодні вона стояла так само?

Марія напружила пам’ять. Ранок поплив перед очима: візок, запах лимонного засобу, важкі штори, увімкнений настільний світильник, бо за вікном було похмуро. Комод. Ваза.

— Ні, — раптом сказала вона.

Усі повернулися.

— Що «ні»? — запитала Ольга.

Марія ковтнула.

— Вона стояла лівіше. Я спершу подумала, що мені здалося. Зазвичай між вазою і рамкою з фотографією було місце. А сьогодні майже впритул. Я навіть рамку переставила трохи далі, щоб витерти.

— Якою фотографією? — запитав Рашид.

Марія вказала на срібну рамку на комоді. На знімку була літня жінка у світлій хустці. Вона усміхалася стримано, дивлячись кудись повз камеру.

Рашид подивився на фото, і на секунду його обличчя стало зовсім закритим.

— Це моя мати, — сказав він.

Марія опустила очі.

— Пробачте.

— За це не треба просити пробачення.

Один з експертів підійшов до Рашида і щось тихо сказав. Рашид вислухав, а тоді попросив:

— Говоріть при ній.

Чоловік завагався.

— На підставі первинного огляду: предмет справді мав старі пошкодження, але основна тріщина свіжа. Тут є сліди тимчасової фіксації. Клей нанесено недбало, ймовірно, щоб утримати форму до моменту дотику. За найменшого зсуву ваза мала розсипатися.

У Марії ослабли ноги. Вона вхопилася за край стільця.

— Тобто хтось хотів, щоб я…

Вона не договорила.

Рашид повернувся до Сергія.

— Записи?

— За десять хвилин принесуть. Але є проблема. Камера біля службового ліфта вночі давала збої.

Валентина Павлівна, яка стояла біля дверей, швидко сказала:

— Я казала, що техніка стара. Ми давно просимо замінити обладнання.

Сергій кинув на неї погляд, але промовчав.

Марія раптом згадала.

— Уночі?