Розмова про спільне життя закінчилася несподівано, коли з’ясувалося, що свекруха потай розпоряджається квартирою нареченої

Він звик заробляти важкою працею на будівництвах і терпіти не міг, коли його мали за простака. Можливість опинитися в поліції через чужу аферу налякала його не менше, ніж втрата заощаджень. Обличчя чоловіка поступово налилося темною барвою.

Сімдесят тисяч дісталися йому нелегко: за кожною купюрою стояли важкі зміни й робота далеко від дому. Він віддав аванс родичці лише тому, що повірив її розповідям і не чекав такого обману від рідні. Тепер же виходило, що його не просто ошукали, а ще й зробили учасником незаконного заселення.

Семен підвівся на весь зріст і повернувся до Ніни Петрівни.

— Так, тітко, що ти мені підсунула? Чию квартиру здала?

Ніна Петрівна відсахнулася до гарнітура.

— Семенчику, не слухай її. Це наречена мого Вадика, а в сім’ї все спільне. Вона сама перебралася до нас на готове, квартира все одно пустувала. Я ж хотіла допомогти тобі по-родинному.

— Допомогти потрапити за ґрати? Ти дала мені ключі від чужого житла! Поверни сімдесят тисяч — зараз же.

— Немає в мене цих грошей, — заскімлила Ніна Петрівна. — Я їх уже робітникам віддала, матеріали й паркан оплатила.

— Мені байдуже до твого паркану. Діставай гроші звідки хочеш, інакше я сам зателефоную в поліцію. І тоді ти пояснюватимеш, куди поділися мої сімдесят тисяч…