Розмова про спільне життя закінчилася несподівано, коли з’ясувалося, що свекруха потай розпоряджається квартирою нареченої

У цю мить у незамкнені двері квартири влетів захеканий Вадим. Піднімаючись сходами, він розраховував застати Ольгу безпорадно сидячою перед зміненим замком. Натомість перед ним стояв розгніваний бородань, а Ніна Петрівна, притиснувшись до кухонних меблів, перелякано шукала очима порятунку.

На обличчі Вадима ще зберігалося передчуття чужої поразки, але воно миттю змінилося розгубленістю. Він явно готувався сміятися з нареченої, що повернулася, і ніяк не очікував побачити матір під поглядом людини, здатної одним плечем перекрити дверний проріз. Ольга ж не просила допомоги й не виправдовувалася — вона просто спостерігала, як руйнується їхня впевненість у власній безкарності.

Ольга спокійно сперлася на дверний косяк і схрестила руки.

— Мамо, що тут відбувається? — видихнув Вадим.

Семен миттю обернувся до нього.

— А ось і синочок. Уся компанія в зборі! Твоя мати обманом взяла в мене сімдесят тисяч і здала квартиру, яка їй не належить. Поверни гроші за родичку, інакше ми всі разом поїдемо з’ясовувати все у відділку.

Самовпевненість Вадима зникла. Він відступив назад, а потім спробував звернутися до Ольги:

— Які ще гроші? Олю, скажи йому, що ми сім’я і потім між собою розрахуємося. Навіщо ти все ускладнюєш?

Вадим розраховував відвести наречену, залишивши матері можливість умовити Семена. Він наблизився до Ольги й міцно стиснув її зап’ястя.

— Скажи, що пожартувала, і ходімо додому.

Вона глянула на нього з огидою й спробувала звільнити руку, але Вадим стиснув пальці ще сильніше. Від болю Ольга мимоволі застогнала.

Семен ступив уперед і підняв важкий кулак.

— Відпусти дівчину негайно…