Свекруха натиснула «play», не розуміючи, чому син так злякався цього запису
Богдан гнув спину виключно на дивані. Його робота полягала в показі квартир в оренду. Але оскільки рієлтор із нього був як із табуретки скрипаль, покази траплялися, дай Боже, раз на тиждень.
Решту часу цей 32-річний малюк скаржився на жорстокість ринку нерухомості, біль у попереку й погану карму. Але матері Богдан співав інших пісень. Марина чудово знала, як він заїжджає до Людмили Петрівни на пиріжки й ллє у вуха розпечений метал брехні.
Як він один усю сім’ю тягне, комуналку оплачує, продукти носить, а безсердечна дружина тільки свої тканини ріже та за комп’ютером клацає, навіть гарячого супу налити не хоче. Свекруха танула, жаліла синочка, совала йому в кишеню тисячні купюри на бензин і заочно проклинала невістку. Марина це терпіла не з великої любові до страждань, просто в неї був чіткий план.
Вона обшивала на замовлення половину району, брала складну реставрацію одягу й тихо відкладала зароблене на окремий рахунок, мов хом’як ховає запаси за щоками. Жити в безплатній квартирі свекрухи було математично вигідно, а на ниття Богдана в неї давно відросла товста носорожа шкура. Але камера — це вже перебір.
Це означало, що Людмила Петрівна заявилася сюди кілька днів тому, коли Марина їздила забирати оптове замовлення фурнітури на інший кінець міста. Відчинила двері своїм ключем і колупалася у вішалці.
— Ну, тисніть play, Людмило Петрівно! — Марина схрестила руки на грудях, прихилившись плечем до одвірка. — Влаштуємо прем’єру. Чайник ставити чи ви насухо насолоджуватиметеся?
— Обійдуся без твоїх подачок, — фиркнула свекруха, діловито тицяючи пальцем в екран смартфона.
Програма завантажилася. З’явилося чорно-біле, але доволі чітке відео. Камера охоплювала весь передпокій, частину кухні з плитою й частину вітальні, де стояв величезний розкрійний стіл Марини.
Богдан застогнав і сповз по полірованих дверцятах шафи, закривши обличчя руками. Він нагадував страуса, який намагався сховати голову в бетон. Людмила Петрівна ввімкнула пришвидшене перемотування…