Свекруха вирішила влаштувати Оксану буфетницею й забрати її машину

Валентина Сергіївна зняла окуляри й потерла перенісся. За свою кар’єру вона бачила чимало, але щоб родичі приходили звільняти працівників заради того, аби влаштувати їх до їдальні, — такого в її практиці ще не траплялося.

Ксюша зрозуміла, що час виходити на сцену. Вона штовхнула двері й увійшла до кабінету. Світлана Петрівна, почувши цокіт підборів, обернулася. На секунду на її обличчі відбився непідробний жах. Так реагують, побачивши привида.

Та свекруха швидко взяла себе в руки. Найкращий захист — це напад. Вона вперла руки в боки, заслонила собою стіл і видала тираду, заради якої все це й затівалося.

— Невістко, я знайшла тобі роботу ближче до дому, буфетницею в їдальні. Віддавай ключі від машини, і я сама відвезу тебе на задньому сидінні. Машина тобі більше не потрібна, а Вітькові вона буде саме те.

У кабінеті повисла пауза. Валентина Сергіївна перестала дихати. Десь за вікном гудів трактор.

Ксюша спокійно підійшла до столу й взяла аркуш із заявою на звільнення, написаною великим, тремтячим почерком свекрухи. Вона прочитала вголос:

— Прошу звільнити мене за власним бажанням, оскільки я не справляюся зі своїми домашніми обов’язками дружини.

Ксюша подивилася на свекруху. Та стояла, переможно задерши підборіддя.

— Світлано Петрівно, — голос Ксюші був рівним, майже лагідним, від чого у Валентини Сергіївни мороз пробіг по спині. — З чого ви взяли, що машина, якою я їжджу, належить особисто мені чи Віті?

Свекруха кліпнула очима.

— Як це з чого я взяла? Чоловік і дружина — одне ціле. Усе спільне. Ти її купила, отже, вона в родині. А раз вона в родині, Вітькові вона потрібніша. Він чоловік, йому належиться.

Ксюша акуратно розірвала заяву навпіл, потім іще раз і кинула клаптики до кошика для сміття.

— Валентино Сергіївно, — звернулася Ксюша до начальниці відділу кадрів, яка з цікавістю спостерігала за з’ясуванням стосунків, — чи не могли б ви пояснити цій жінці, кому належить мій сріблястий кросовер?

Валентина Сергіївна прочистила горло, явно насолоджуючись тим, що відбувалося.

— Мадам, автомобіль, яким їздить Оксана Романівна, є власністю компанії «Буддім». Його надано їй у корпоративне користування для виконання професійних обов’язків. Передавати ключі третім особам, зокрема чоловікам, братам, сватам чи котам, суворо заборонено. У разі звільнення Оксани Романівни автомобіль того самого дня вилучається й відправляється на стоянку компанії.

Обличчя Світлани Петрівни почало повільно змінювати колір. З упевнено-рожевого воно стало кольору старої газети.

— Тобто корпоративна? — прошепотіла вона, миттєво розгубивши весь свій запал. — Виходить, якщо вона піде до їдальні, машини не буде?

— Саме так, — радісно підтвердила Валентина Сергіївна. — Ні машини, ні зарплати керівниці, лише каструлі та ополоники.

Ксюша підійшла до свекрухи впритул.

— Світлано Петрівно, я розумію, ви прийшли сюди з підробленими документами, щоб проміняти мою роботу на їдальню, де харчується Вітя. Як передбачливо. Так пристойніше буде. Чоловік приходить до їдальні, дружина наливає йому суп.

Ксюша сказала це таким їдким тоном, що свекруха втиснулася в крісло.

— Але, гадаю, буде солідніше, якщо мама Вітька наливатиме йому суп удома, бо від сьогодні я припиняю виділяти вашому синові гроші на обіди.

Світлана Петрівна ледь не задихнулася від обурення.

— У якому сенсі припиняєш? Він працює, йому треба їсти.

— Ну, може носити контейнери з дому. Ви ж у нас за традиційні жіночі обов’язки. От і займайтеся. Котлет йому насмажте, борщу наваріть. Ви навіть не працюєте повний день. Часу у вас удосталь. Ви до нас і так майже щоранку заходите. Тепер заходитимете з користю.

— Ти безсердечна, — нарешті видавила свекруха, судомно стискаючи ремінець сумочки. — Тобі кар’єра важливіша за сім’ю. Тобі на чоловіка начхати.

— І це ще не все, — Ксюша проігнорувала образу, продовжуючи свою прагматичну розправу. — Раз уже так, бензин для свого сина можете оплачувати самі, бо я більше не даватиму йому на це грошей. Якщо ви так переймаєтеся, щоб він був «справжнім чоловіком», то справжній чоловік має сам платити за пальне для своєї розвалюхи й за мамині поїздки на ринок теж.

Свекруха спробувала заперечити, але її аргументи вичерпалися, розбившись об сувору фінансову реальність. Невістка не влаштувала скандалу. Вона просто перекрила кран благ, до яких усі звикли…