Вона ховалася в лісі від переслідувачів і знайшла зниклий бізнес-джет. Сюрприз, який чекав на неї за дверима кабіни
Понад пів року промайнуло для них у нескінченних, виснажливих роз’їздах різними судовими інстанціями й душними чиновницькими кабінетами. Для амбітного Олексія цей непростий час став справжньою, суворою перевіркою на професійну юридичну стійкість, а для настражденної Євдокії — довгим і важким шляхом до зцілення самої себе. Молодому, але неймовірно прискіпливому юристові все ж удалося розшукати й притиснути до стіни того самого корумпованого слідчого, який колись підкинув невинній дівчині незаконні речовини, через які їй потім і впаяли реальний строк у колонії.
Опинившись під незаперечним тиском нових зібраних доказів, цей переляканий колишній поліцейський таки зламався й нарешті заговорив на допиті. Він щиросердо визнав під протокол, що тоді лише сліпо виконував жорстке особисте розпорядження впливового Барського, який пообіцяв йому за цю брудну послугу щедру винагороду й швидке просування по службі. Після цього сенсаційного зізнання вся стара сфабрикована справа остаточно розсипалася на порох, суд офіційно зняв з Євдокії Гершової абсолютно всі фальшиві обвинувачення й повністю поновив її в законних громадянських правах.
Паралельно з цим неймовірно складним кримінальним процесом точилася не менш запекла юридична боротьба за повернення вкраденого лісокомбінату законним власникам. Щойно несправедливий вирок Євдокії було офіційно скасовано верховним судом, невтомний Олексій тут же ініціював новий гучний процес щодо визнання абсолютно всіх фінансових угод заарештованого Барського недійсними. Налякані скандалом великі інвестори, дуже швидко збагнувши, в який саме бік тепер віє попутний вітер, самі одностайно проголосували за негайне повернення управління компанією справжній спадкоємиці.
Невдовзі після цих подій Євдокія Іванівна Гершова гордо увійшла до свого розкішного директорського кабінету вже не як затравлена кримінальна втікачка, а як справжня, повноправна й законна господиня величезної імперії. При цьому кожен свій крок вона робила гранично впевнено, постійно відчуваючи за своєю спиною міцне й надійне чоловіче плече закоханого юриста Гвардецова. Однак найважчим і найемоційнішим кроком для виправданої дівчини стало довгоочікуване повернення до свого старого, спорожнілого батьківського дому, де всі ці довгі роки жила цілковитою затворницею її ошукана мати.
Тяжка, прогресуюча недуга за цей час майже повністю позбавила літню жінку фізичної можливості самостійно виходити на вулицю без сторонньої допомоги. Саме тому її підступний другий чоловік поступово став для хворої жінки єдиним, викривленим вікном у зовнішній світ. Цей мерзотник роками вміло й жорстоко маніпулював її фізичною безпорадністю, методично навіюючи нещасній, що невдячна донька назавжди зганьбила їхню родину криміналом і тепер сама категорично не хоче бачити рідну матір…
