Вони викинули її з тамбура в нічний ліс, забувши перевірити документи в її сумочці

У крові й тканинах Максима Тарасенка виявили сліди речовини, яку в побуті називали «спецзасобом». Це була сполука, розроблена у 70-х для спеціальних операцій, нелегально залишена в обігу після розпаду відповідних служб. Препарат спричиняв гостру серцеву недостатність через 40–60 хвилин після прийому.

Лабораторний висновок ліг на стіл судді. Оксану Миколаївну Ковальчук офіційно відсторонили від участі в підтриманні обвинувачення. Це було правильне рішення.

Вона проходила у справі як потерпіла, і закон не дозволяв потерпілому бути обвинувачем. Справу передали її колезі, старшому раднику юстиції Бондаренку. Але фактично обвинувальний висновок у справі готувала Оксана.

Бондаренко це знав, Мельник знав, прокурор області знав. Це був професійний компроміс, на який пішли всі. Вирок зачитували 31 жовтня.

Савченко Микола Петрович, 12 років позбавлення волі у виправній колонії загального режиму з конфіскацією майна. Леонід Борисович, 10 років колонії суворого режиму. Кравченко Роман Олегович, 8 років колонії загального режиму з урахуванням досудової співпраці.

Гончаренко, 9 років. Онищенко, 11 років колонії загального режиму з позбавленням звання. Решта — від 3 до 7. Дорошенко Роман Григорович, заступник голови обласної ради, формально у справі не проходив.

Довести його участь не вдалося, він був обережний, а Савченко мовчав. Але у квітні 96-го обласний комітет організації виключив його за дії, що дискредитують звання члена організації. За два місяці він подав у відставку за станом здоров’я.

На виборах вересня 96-го його кандидатуру не висували. З політичної арени він пішов тихо, без скандалу, без гучних заяв. У 2000-му помер від інфаркту у своїй квартирі в обласному центрі.

На похорон прийшло 12 людей. Савченко відсидів 12 років мінус 223 доби. Вийшов за умовно-достроковим звільненням у лютому 2006-го.

До нього ніхто не приїхав, ні дружина, ні донька, ні брат. Надія Романівна розлучилася з ним ще в 96-му, після другого року ув’язнення. Продала квартиру в обласному центрі й поїхала з донькою в інше місто до двоюрідної сестри.

Донька у справі про співучасть у розкраданнях отримала умовний строк і судимість, після якої не змогла влаштуватися за фахом. Заміж вийшла рано, під чужим прізвищем. Савченко її не бачив із 95-го.

Після звільнення він поїхав не в обласний центр. Цього міста для нього більше не було. Він поїхав у промислове містечко за 40 кілометрів.

Там найняв кімнату в приватному секторі в самотньої пенсіонерки. Роботу знайти не зміг, пенсія за вислугу в нього лишилася маленька, а на роботу його не брали навіть сторожем. Жив тихо, випивав, не виходив із кімнати по три дні.

Сусідка приносила йому хліб і молоко. 17 травня 2006 року, через три місяці й п’ять днів після звільнення, його знайшли мертвим у власному ліжку. Сусідка постукала вранці, не дочекалася відповіді, відчинила двері своїм ключем.

Він лежав на спині, у тій самій сорочці, в якій повернувся з двору напередодні ввечері. Гострий інсульт із розривом артерії. Це був нерідкісний діагноз для 64-річного чоловіка, який відсидів 12 років у колонії загального режиму з гіпертонією, яку там ніхто не лікував.

Це був звичайний медичний закономірний фінал. Ніхто його не чекав, ніхто до нього не приїхав. На похороні був тільки дільничний і дві старі жінки з вулиці.

Труну опускали в землю під дрібним травневим дощем і над могилою не повісили навіть фотографії, бо в кімнаті не знайшли жодної фотографії його за життя. Тільки одну в паспорті. А до цього, і після цього, і в цей час ішло своє життя.

Катруся Ковальчук закінчила школу у 2005-му. Срібна медаль — вступ до юридичного інституту столиці без іспитів. Закінчила у 2010-му.

Стажування в адвокатській конторі 5 років. Заміж вийшла у 2012-му за колегу, теж юриста, нормального спокійного хлопця на ім’я Тарас. У 14-му їй виповнювалося 27.

День народження — 24 вересня. Оксана Миколаївна з прокуратури пішла у 2005-му після двох інфарктів чоловіка і після того, як Мельник сам вийшов на пенсію. Перейшла до державного університету обласного центру на юридичний факультет викладачкою кримінального процесу.

Захистила кандидатську у 2008-му. Звання доцента — у 10-му. До 58 років Оксана, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального процесу й криміналістики, читала спецкурс «Доказування у справах про організовану злочинність в умовах перехідного періоду».

Студенти її любили. Була вимоглива, але чесна, і на лекціях розповідала приклади з практики, яких не було в жодному підручнику. Дмитро Олегович пережив два інфаркти — у 2003-му і 2005-му.

Після другого інфаркту Дмитро залишив хірургію, перейшов у консультанти до страхової компанії. До 14-го року почувався відносно нормально. Ходив уранці до парку, плавав у басейні двічі на тиждень…👉Продовження, натисніть на кнопку «Вперед» під рекламою👇👇👇