Врятований пес повівся так наполегливо, що бійцям довелося зупинитися — і недарма

Тиск упав так різко, що у всіх заклало вуха. Полум’я запальнички в руці Ремеза, який намагався прикурити на нижньому ярусі нар, раптом втягнулося всередину й зникло, ніби його злизав невидимий протяг.

Попіл миттєво замовк.

Він кинувся на Іллю, упав йому на груди всією вагою й закрив обличчя своєю брудною шиєю.

Звук прийшов не ззовні. Він виник просто над ними. Не свист, не звичне виття, не наростаючий гул. Це був утробний тріск металу, що рветься, і бетону, який більше не може триматися. Такий самий звук Ілля чув під руїнами будинку, тільки тоді він був у сотні разів слабший.

Спалаху не було. Підвал просто стиснувся — і луснув.

Ударна хвиля жбурнула Іллю потилицею в колону. Зуби лязгнули, він прокусив щоку, і рот відразу наповнився гарячим металевим смаком крові. Важке тіло пса втиснуло йому ребра всередину, вибивши з легень рештки повітря. Темрява обвалилася разом із гуркотом, таким давнім і щільним, ніби руйнувалася сама земля.

Підлога сіпнулася під ними. Згори посипалася злива з бетону, штукатурки й іржавої арматури. Великі шматки били по касці, відскакували від бронеплит. Повітря за секунду стало твердим від цементного пилу. Він забив ніс, горло, очі. Неможливо було вдихнути, неможливо було закричати.

Потім гуркіт урвався. Залишився тільки високий, рівний писк у вухах.

Ілля не рухався. Права рука все ще стискала нашийник так міцно, що м’язи звело спазмом. Попіл дихав йому в шию — важко, волого, з хрипом. Шерсть була липка. Ілля не відразу зрозумів, чия це кров і чи є кров узагалі.

Він насилу розплющив очі. Темрява здавалася густою, майже відчутною на дотик. Горло дерла цегляна крихта. Корнєв закашлявся, випльовуючи на спорядження сірий пил, змішаний зі слиною. Він спробував намацати ліхтар на касці, але пальці знайшли лише розбитий пластик.

Праворуч клацнула туга кнопка. Тонкий тремтливий промінь розрізав пилову завісу. У світлі з’явилася згорблена постать Тарасова. Медик сидів на підлозі, затискаючи долонями вуха. Його налобний ліхтар якимось дивом уцілів…