Як моя спроба викрити свекруху в чаклунстві розкрила головну таємницю нашої родини
Коли дівчина з Аглаєю зникли в будинку, Світлана важким поглядом подивилася на чоловіка.
— Ну чому вона вічно прискіпується? — зморщила вона лоба. — Гаразд іще раніше. Навіть певною мірою її доводи були обґрунтовані. Але ми одружені вже понад двадцять років. Який сенс зараз огризатися?
— Ти, Світланко, молодець, — обійняв дружину Валерій. — Твоїй витримці можна тільки позаздрити. Мама буває нестерпною. Вона завжди такою була, я звик. Батько її, поки був живий, стримував, а тепер нікому. Іноді мені навіть здається, що в неї якийсь психічний розлад. Але до фахівця вона йти відмовиться, це точно. А примусово відправляти на обстеження немає явного приводу. Потерпи трохи, всього пара днів, і вона поїде.
— Легко тобі казати, — зітхнула Світлана. — А мені доведеться вислуховувати безперервний потік критики. Вона ще, чого доброго, від обіду відмовиться, знаючи, що я його приготувала.
— Ну й нехай голодна сидить, — засміявся чоловік.
— Ні, я не можу матері дозволити померти голодною смертю. Скажемо, що це я готував, вона нахвалювати не втомиться.
— Ага, зате буде тонна презирства з приводу того, що я вдома сиджу і не можу каструлю супу зварити.
— Ай, плювати, нехай бурчить. Я вже давно броню відростила. До речі, тобі Поля не казала, що в Аглаї якась подруга з’явилася?
— Подруга?
— Ну так, Юлія якась, приблизно нашого віку. На вигляд заможна, приходить пару разів на тиждень. Полі вона не подобається, каже, від неї якийсь зловісний дух іде.
— Здається, я знаю, про кого донька говорить, — щільно стиснув губи Валерій. — Знову мама за своє. Скільки вже було про це розмов. Це Юлія, моя колишня, якщо так можна сказати. Колись іще до нашої зустрічі ми з нею пару місяців зустрічалися. Точніше, мама нас познайомила й наполягла, щоб я за цією дівчиною позалицявся. Уже не знаю чому, але мамі вона дуже сподобалася, що, в принципі, рідкість. Її батько колись володів мережею аптек, дуже багата й шанована людина був. Матінка все мріяла, мабуть, породичатися з їхньою родиною.
— Ця Юля закохалася в мене як кішка, а в мене, як то кажуть, не йокнуло. Неприємна вона була. Зовні, так, красива, але всередині… Знаєш, як розбещена дитина, яка звикла, що під її дудку всі стрибають і кривляються. От Юлька такою і була, та, мабуть, і лишилася. Вона належала до такої породи панянок, які влаштовують істерики з будь-якого приводу. Плетуть інтриги і все таке інше. Звичайна маніпуляторка. Сама розумієш, розкусив я її швидко, от і розійшлися.
— От тільки ця Юля так просто здаватися не хотіла. Вона стала часто навідуватися до нас у гості без запрошення. Власне, я тому й з’їхав від батьків — втомився від її нав’язливості. Батько суворо наказав матері не казати цій дівчині, де я тепер живу. На диво, мама послухалася. Але тут я прийшов із новиною, що хочу одружитися з тобою. От її й розірвало. Вони з Юлею, не спитавши мене, вже все спланували, а тут якась провінціалка намалювалася на обрії.
— Сама знаєш, що нічого в них не вийшло. Юля неодноразово мене вистежувала, навіть примудрялася погрожувати. Дійшло до того, що я серйозно поговорив із батьком. Не знаю, як він утихомирив доньку, але якийсь час вона не дошкуляла. А потім від матері я дізнався, що вона вийшла заміж і поїхала кудись — чи то до Швейцарії, чи то до Швеції. А років п’ять тому знову з’явилася. Я тоді до мами в гості якраз зайшов. Повз проїжджав, без попередження вийшло. А в гостях Юлечка сидить.
— Вона мене як побачила — вся в лиці змінилася. Я одразу зрозумів, що з часом у неї почуття не минули. Більше того, перетворилися на щось схоже на манію. Мені моторошно тоді стало. Я мамі сказав, що пізніше зайду. Тож розумію, про що Поліна говорила. Ця жінка намагалася на мене вийти кілька разів, натякала на стосунки, але була послана в чіткому напрямку. І мені вкрай прикро усвідомлювати, що вони з мамою досі спілкуються. Але я не можу їй нічого забороняти. Зрештою, вона самостійна людина.
— А Юлія? А що вона? Чого їй узагалі треба? Щось я сумніваюся, що вона просто дружбу з твоєю матінкою водить. Невже в неї подруг-ровесниць немає?