Зустріч випускників змінилася після того, як до скромного гостя звернулися люди в суворих костюмах

— Ти.

У залі ніби стало холодніше. Марія почула, як за сусіднім столиком хтось голосно розсміявся, зовсім з іншого світу.

Віктор відкинувся на стільці.

— Сашо, ти дивись обережніше. Я багато що можу пробачити, але наклеп — ні.

— Тоді не починай.

— А то що?

Олександр не відповів. Він просто взяв телефон. Екран знову спалахнув, цього разу він прочитав повідомлення, і щось у його обличчі змінилося. Не радість, не страх. Радше втомлена готовність. Він підвівся.

— Вибачте. Мені треба на хвилину.

— Куди? — Віктор усміхнувся. — Образився? Та сядь ти. Ми ж просто згадуємо.

Олександр пройшов до виходу із зали. Марія бачила, як він зупинився біля гардероба, набрав номер і тихо сказав:

— Я тут. Так. Ні, все нормально. Тільки без зайвого шуму, будь ласка.

Без зайвого шуму.

Ці слова чомусь зачепили Марію. Вона подивилася на телефон Олександра, потім на Віктора. Той уже наливав собі коньяк, але рука в нього була трохи напружена. Він теж почув? Чи просто не любив, коли жертва виходила з-під контролю?

За кілька хвилин Олександр повернувся. Він сів на місце, але чаю пити не став. Поклав долоні на коліна й дивився у вікно.

— Сашо, все добре? — тихо спитала Марія.

— Так.

— Точно?

Він повернувся до неї.

— Дякую, що спитала.

Від цієї простої фрази Марії стало майже боляче. Ніби людина давно звикла, що в неї нічого не питають по-справжньому.

Віктор тим часом підвівся з келихом і постукав виделкою по склу.

— Друзі, раз уже ми зібралися, хочу сказати кілька слів. Школа дала нам старт. Хтось пішов уперед, хтось лишився на місці, але всі ми — частина однієї історії. Я радий бачити вас усіх. Навіть тих, хто прийшов у старому светрі.

Кілька людей уже не сміялися. Марія помітила, як Сергій Ткачук невдоволено відсунув тарілку. Ірина закусила губу. Наталія дивилася в стіл.

— Я нещодавно став власником великої ділянки під новий діловий центр, — провадив Віктор. — Працюємо, ростемо. Може, хтось із вас іще орендуватиме в мене офіс. Знижку зроблю. Для своїх.

— Ти про ту ділянку біля старого технікуму? — спитав Павло Черненко.

— А що?