Бізнесмен повернувся раніше, ніж планував, і побачив сцену, яка змусила його миттю забути про відрядження
Тарас здивовано глянув на Ларису, однак сперечатися перед дорогою не став. Останнім часом вона дедалі частіше вказувала йому, як чинити, але він пояснював це напруженою обстановкою в родині.
Уперше він рахував не лише дні, а й години до повернення. Ні дружина, ні донька не знали, що незадовго до поїздки він установив приховані камери майже в усіх кімнатах. Тарасові хотілося побачити те, що відбувається, на власні очі й нарешті зрозуміти, хто каже правду.
Після смерті Оксани вони з донькою залишилися вдвох, коли Олесі було п’ять років. Тарас часом думав, що якби вона була молодшою, їй було б легше прийняти нову дружину батька. Але тоді дівчинка не зберегла б спогадів про матір, яка любила її понад усе.
Із появою Лариси вони майже перестали говорити про Оксану, побоюючись зачепити нову господиню дому. Навіть навідувати могилу вдавалося дедалі рідше. Тараса мучила думка, що донька могла сприйняти це мовчання як зраду матері й тому відкидала мачуху. Він перебирав пояснення одне за одним, але жодне не давало певності.
Не довіряти Ларисі раніше причин не було. Вона здобула освіту виховательки й постійно наголошувала, що краще розуміється на дитячій психології. Тарас чіплявся за цей аргумент, бо хотів вірити: йдеться лише про важке звикання одна до одної.
Повернутися вдалося вночі, раніше, ніж обіцяв. Вікна будинку не світилися — усі, певно, спали. Тарас безшумно пройшов до кабінету, відкрив ноутбук і приготувався переглядати записи до ранку. Він був певен, що вже за кілька годин зрозуміє, як відновити мир у родині.
Минув час. Тарас знову й знову перемотував відео, зупиняв окремі епізоди й не вірив власним очам. На першому ж моторошному записі Лариса з розмаху вдарила Олесю по обличчю лише за те, що дівчинка відмовилася віднести її чоботи до передпокою. Тарас уже ступив до дверей, але зрозумів, що без повної картини Лариса знову зуміє все перекрутити. Стиснувши зуби, він змусив себе швидко переглянути решту записів…