Лікар запізнився на власне весілля, рятуючи дитину, і біля ресторану дізнався, що його вже замінили

Ще за два тижні Мирона Степановича забрала швидка. Серце прихопило його просто в гаражі, біля верстака, де він стояв із напилком у руці. Артем провів ніч біля лікарняного ліжка, майже не рухаючись. Нікому не дзвонив. Уперше він опинився по інший бік медичної межі: там, де твої вміння нічого не вирішують, де лишається дивитися на чужі руки й сподіватися, що вони не здригнуться.

Вранці до палати зайшла Лідія. У руках вона тримала великий термос і пакет із фруктами.

— Звідки ви дізналися? — здивувався Артем.

— У тата в кожній лікарні є люди, які чомусь вважають за потрібне повідомляти йому про важливі речі. Я давно перестала уточнювати, як це працює. Як Мирон Степанович?

— Бунтує. Лає чай, медсестер і лікарняну кашу. Каже, що каша пахне поразкою.

— Значить, сили є, — м’яко сказала Лідія. — Я привезла бульйон. Домашній, міцний. Тільки не кажіть йому, що це спеціально для нього.

— Чому?

— Бо від лікарняного він відмовиться з принципу, а мій вип’є з упертості — щоб довести, що чужа турбота йому ні до чого. Я вашого батька за два обіди вивчила краще, ніж деяких рідних за багато років.

Артем розсміявся вперше за добу. Лідія усміхнулася, поставила термос на тумбочку й тихо вийшла, не вимагаючи подяк.

За годину до палати зайшов Дорошенко. Він потис Миронові Степановичу руку так, ніби укладав робочий договір, і одразу перейшов до справи:

— Що потрібно з ліків? Тільки конкретно. Без героїзму й розмов, що само минеться.

— Є одна пігулка, — неохоче визнав батько. — Дефіцитна. Третій день знайти не можуть. Але ти, Корнію, не метушися. Я людина старої збірки, на впертості доїду.

— Назва. Дозування.

— Командир знайшовся, — пробурчав Мирон Степанович, але продиктував складне латинське слово.

До вечора потрібний препарат лежав у лікуючого лікаря. Коли всі роз’їхалися, батько насилу повернув голову на подушці й хрипко сказав:

— Толкові люди. Без зайвого шуму, але діло роблять. Донька в нього така сама: не причитання привезла, а гарячий бульйон. Людину, сину, видно не по словах. По тому, що вона робить, коли можна нічого не робити…