Після важкого діагнозу він залишився сам із донькою, але саме випускний показав, хто був поруч по-справжньому

Тільки тоді це було від горя.

А тепер — тому що все виявилося недаремно. Кожен ранок. Кожна стримана нудота. Кожне замовлення між процедурами. Кожна поїздка в холодній машині. Кожного разу, коли він усміхався, хоч сил майже не лишалося.

Вона все бачила.

Та сама дівчинка, заради якої він тримався.

У кишені зимової куртки, яку він дістане лише за місяць, на нього чекала ще одна записка. Він поки що про неї не знав.

Там було написано: «Коли стане холодно, пам’ятай: я поруч. Просто далеко».

А в бардачку, під документами, лежала наступна:

«Люблю тебе сильніше, ніж ти любиш свій гараж. А це, між іншим, серйозна конкуренція».