Після відпочинку в Єгипті дружина безслідно зникла, і лише через п’ять років її знайшли серед бедуїнів
Детальне обстеження підтвердило критичний фізичний стан Оксани. Лікарі лікували анемію, відновлювали роботу нирок, готували стоматологічне відновлення й гінекологічне втручання, необхідне через наслідки чотирьох пологів без медичної допомоги. Навіть за інтенсивної терапії на відновлення потрібен був щонайменше рік.
Психологічні наслідки виглядали ще тяжчими. Оксану мучили нічні кошмари, раптові болісні спогади й панічні напади. Вона уникала всього, що нагадувало поселення, але водночас захищала чоловіка, який тримав її в рабстві. Жінка казала, що він давав їй їжу й дах, не вбив її і що без нього діти не вижили б.
Коли фахівці називали цього чоловіка злочинцем і ґвалтівником, Оксана замикалася й припиняла розмову. За роки полону він перетворився в її свідомості водночас на джерело загрози й умову виживання. Така залежність спотворювала оцінки, але слугувала психіці способом пристосуватися до того, з чого не можна було піти.
Дітям теж була потрібна серйозна допомога. Старший чотирирічний хлопчик говорив лише мовою поселення, боявся всіх, крім матері, і пручався оглядам. Другий син майже не реагував на довколишнє й виглядав постійно відстороненим. Дівчатка були надто малі для точної психологічної оцінки. Фізично всі четверо залишалися виснаженими й помітно відставали від вікових норм.
Спочатку дітей розмістили в окремому відділенні, але Оксана навідріз відмовилася залишатися без них. У лікарні знайшли палату, де мати могла постійно бути поруч з усіма чотирма. Богдан приходив щодня, приносив їжу й іграшки, показував старі фотографії, намагався говорити про спільне життя. Відновити стосунки не вдавалося.
Оксана не сприймала його як чоловіка. Вона або не пам’ятала подробиць минулого, або не могла змусити себе до них повернутися. На фотографії, зроблені вдома, під час навчання й попередніх відпусток, жінка дивилася так, ніби на них були зображені зовсім чужі люди.
Фахівці вважали це захисною реакцією. Надто різкий контраст між колишнім спокійним життям і пережитим робив спогади нестерпними, тому свідомість відгороджувалася від них. Богдан розумів це пояснення, але від того йому не ставало легше. Для Оксани він залишався незнайомцем, який незрозуміло навіщо з’являвся біля її ліжка день у день.
Водночас почалося офіційне розслідування за фактами торгівлі людьми й незаконного позбавлення волі. Майже відразу виникли перешкоди: злочин скоїли за кордоном, підозрювані залишалися там само, а співпраця між відомствами двох держав була вкрай слабкою. Закордонна влада підтвердила лише лютневий рейд проти незаконної зброї, затримання кількох жителів поселення й звільнення іноземної жінки.
Про висунення обвинувачень у викраденні, рабстві й багаторічному насильстві не йшлося. Заарештованих збиралися судити виключно за зберігання зброї. Слідчим на батьківщині Оксани доводилося доводити злочин, який інша сторона офіційно майже не визнавала…
