Розмова про спільне життя закінчилася несподівано, коли з’ясувалося, що свекруха потай розпоряджається квартирою нареченої

У коридорі запала тиша. Ліда й Марина перезирнулися й задоволено захихотіли, а Ольга за кілька секунд пов’язала докупи зізнання Вадима, запитання його матері й зникнення запасних ключів. Ніна Петрівна вкрала в’язку, без дозволу розпорядилася чужою квартирою й устигла привласнити гроші.

Ольга не закричала й не розплакалася. Вона випустила ручку валізи, і та важко впала набік. Потім засунула долоню в кишеню куртки й намацала основний ключ, який завжди носила окремо.

Самовдоволене зізнання Вадима виявилося кориснішим за будь-які здогади. Тепер Ольга точно знала, куди зникла в’язка і чому Ніна Петрівна так докладно розпитувала про квартиру. Лякало не лише саме шахрайство, а й упевненість цих людей у тому, що господиня покірно змириться з уже ухваленим за неї рішенням.

Розчинивши вхідні двері, вона вибігла на сходовий майданчик.

— Гей, ти куди помчала? — крикнув їй услід Вадим.

Ольга не відповіла. Вона збігла сходами, вискочила з під’їзду і за хвилину вже виводила з двору свій маленький «Матіз».

Зрозумівши, що наречена справді поїхала з’ясовувати стосунки, Вадим вилаявся. Він натягнув кросівки на босі ноги, абияк влучив руками в рукави вітрівки й кинувся до машини. Йому навіть стало цікаво, як Ольга упреться в змінений замок, посидить перед зачиненими дверима і, змирившись, повернеться. Він не сумнівався, що мати передбачила й таку дрібницю.

П’ятнадцять хвилин дороги Ольга майже не помічала. Замість паніки прийшла холодна ясність: ніхто не має права розпоряджатися її житлом і вирішувати, де їй жити.

Знайомі вулиці миготіли за вікнами, а в голові раз у раз звучало одне й те саме: квартира належить їй. Жоден намір одружитися не робив Вадима власником, а його матір — розпорядницею чужого майна. Ольга не знала, кого зустріне всередині, але збиралася говорити з позиції господині, а не нареченої, що виправдовується.

Залишивши машину біля під’їзду, вона піднялася на третій поверх пішки. На майданчику Ольга дістала ключ, вставила його в замкову щілину й затримала подих. Ніна Петрівна, вочевидь, пошкодувала грошей на нову серцевину: метал легко повернувся в замку…